Поляченко Володимир Аврумович

Народився 14 серпня 1938 (м. Київ); дружина Лариса Юліївна; син Юрій; дочка Дар'я.

У 1961 закінчив факультет бетонних і залізобетонних виробів Київського інженерно-будівельного інституту за спеціальністю «інженер-будівельник-технолог».

З 1961 — майстер, з 1962 — головний технолог, завод залізобетонних виробів № 2 тресту «Буддеталь». З 1972 — директор, завод залізобетонних виробів ЗЗБВ-5. З 1976 — керівник, трест «Буддеталь» Головкиївміськбуду. 1979–1982 — заступник начальника, Головкиївміськбуд. 1982–1988 — начальник, управління «Київрембуд» при Київському міськвиконкомі. 1988–1992 — 1-й заступник начальника, Головкиївміськбуд. З 1992 — президент, холдингова компанія «Київміськбуд». Серпень 1995 — травень 2006 — голова правління — президент, Холдингова компанія «Київміськбуд». Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (лютий 2003 — березень 2006). Член Центральної ради Української партії «Єдність» (грудень 2001–2005). Депутат Київської міськради (жовтень 2002 — квітень 2006). Обраний депутатом Київської міськради (квітень 2006). Академік Академії будівництва та архітектури.

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України від блоку «Єдність», № 7 в списку. На час виборів: президент АТ "Холдингова компанія «Київміськбуд», член Української партії «Єдність»[3]. Березень 1998 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 219, м. Київ. З'яв. 60,1%, за 15,3%, 2 місце з 22 претендентів. На час виборів: президент холдингової компанії «Київміськбуд».

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 по червень 2007 від Блоку «Наша Україна», № 32 в списку. На час виборів: голова правління холдингової компанії «Київміськбуд», член НСНУ. Заступник голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (з липня 2006), член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Склав депутатські повноваження 8 червня 2007.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 32 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член НСНУ.

11 березня 2010 увійшов до провладної коаліції, ставши тушкою.

Співавтор методики «Нетрадиційні методи організації будівництва в період переходу до ринкових відносин» (1995).

Надгробок

меморіальна дошка

Помер 20 квітня 2012 року. Похований в Києві на Берковецькому кладовищі.

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 р.

• Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2003)[4].
• Орден «Знак Пошани».
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (19 серпня 2008)[5]
• Ордени «За заслуги» III, II (листопад 1996)[6], I ст. (серпень 1998)[7].
• Герой України (з врученням ордена Держави, 14 серпня 2003).
• Почесна грамота КМ України (травень 2000[8], серпень 2003[9]).
• Срібний Орден Святого князя Володимира Великого II ст. (лютий 1999, УПЦ).
• Заслужений будівельник України (1992).

9 серпня 2012 року в Києві, на будинку ПАТ ХК «Київміськбуд», що знаходиться за адресою вулиця Михайла Омеляновича-Павленка 4/6, Володимиру Поляченку була встановлена гранітна меморіальна дошка, яка згодом була замінена бронзовим погруддям. Під погруддям напис:

«У цьому будинку з 1988 по 2012 рік працював видатний будівничий, талановитий організатор будівельної справи, Герой України, Почесний громадянин міста Києва Поляченко Володимир Аврумович».[10]

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
• Умер народный депутат Поляченко // Интерфакс Украины. — 2012. — 20 апреля.