Полівка європейська

Вид є представником групи видів-двійників звичайної полівки, колишнього політипного виду, який полідено на декілька морфологічно подібних видів завдяки систематичним ревізіям із застосуванням каріологічних даних.

На відіну від суміжних видів цієї групи, у Microtus arvalis s. str. каріотип складений 46 хромосомами переважно мета- і субметацентричної морфології (тільки 4 пари дрібних хромосом є акроцентриками), 2n=46, NF=84. У аловиду Microtus obscurus (полівка алтайська) 2n=46, NF=72 (10 пар дрібних акроцентриків). У широко симпатричного з обома цими видами Microtus levis (полівка лучна) 2n=54, NF=56 (за винятком 1 пари найдрібніших хромосом, всі пари - акроцентричні).

Контури ареалів аловидів 46-хромосомних Microtus arvalis (ліворуч) та M. obscurus (праворуч)

Вид поширений по більшій частині Європи (вкл. Балкани), на схід — до лінії Одеса - Кременчук - Курськ - Володимир. Аловид полівки алтайської (Microtus obscurus), з якої формує вузьку зону контакту на рівнинах північної частини Східної Європи (Володимирська обл. РФ) і, можливо, на південь до Білгородської і суміжних областей. В зонах контакту припускається обмежена гібридизація між ними.

Ареал Microtus arvalis s. str. - 46-хромосомного виду-двійника групи полівка звичайна на фоні ареалів її видів-двійників (за Загороднюк, 2005)

Вид широко поширений у фауні України. Його ареал займає переважно правобережний лісостеп, проте зустрічається також на більшій частині правобережжя і на півночі (Чернігівське Полісся) лівобережжя.

На більшій частині України вид поширений переважно в агроценозах, переважно на посівах бобових, злакових, а також нивах з різноманітними коренеплодами (морква, буряк, картопля). У природних умовах зустрічається значно рідше. Відноситься до високо шкодочинних гризунів в сільськогосподарських угіддях.

Для боротьби з цим видом раніше використовували розкидування протруєного зерна та обробку аміачною водою.

• Загороднюк І. Біогеографія криптичних видів ссавців Східної Європи // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2005. — Випуск 17. — С. 5–27.
• Загороднюк І. Узгоджена генетична, біогеографічна та морфологічна диференціація у еволюційно молодих видів: аналіз групи Microtus “arvalis” (Mammalia) // Доповіді Національної академії наук України. — 2007. — № 3. — С. 175–181.
• Малыгин В. М. Систематика обыкновенных полевок. — Москва: Наука, 1983. — 208 с.
• Соколов В. Е., Башенина Н. В. (ред.). Обыкновенная полевка: виды-двойники Microtus arvalis Pallas, 1779 и M. rossiaemeridionalis Ognev, 1924. — Москва: Наука, 1994. — 432 с. — (Виды фауны России и сопредельных стран).