Пономарьова Валентина Леонідівна

Валенти́на Леоні́дівна Пономарьо́ва (Ковале́вська) (нар. 18 вересня 1933, Москва) — радянський льотчик, інженер, вчений, космонавт-випробувач[2]. У 1962—1969 роках — член загону космонавтів. Має звання полковника-інженера і ступінь кандидата технічних наук. Дійсний член Російської академії космонавтики ім. К. Е. Ціолковського.

Валентина Леонідівна Пономарьова
Валентина Леонидовна Пономарева
Дата народження 18 вересня 1933(1933-09-18) (88 років)
Місце народження Москва
Країна:  СРСР
Alma mater: МІФІ, МАІ
Військове звання: полковник[1]

Біографія

Народилася в Москві у 1933 році.

Батько — Леонід Іванович Ковалевський, працював інженером у БК «Союз».

Мати — Раїса Іванівна Виншякова, працювала конструктором ЦІАМ.

Закінчила жіночу середню школу № 156 у Москві з золотою медаллю[3] у 1951 році. Під час навчання в десятому класі записалася в парашутний гурток. Вступивши в МІФІ, того ж року перевелася в МАІ, закінчивши його в 1957 році за спеціальністю інженер-механік РРД. Після закінчення інституту за розподілом потрапила в ОКБ-1, але за сімейними обставинами перевелась у Відділення прикладної математики АН СРСР на посаду лаборанта, згодом інженера. У листопаді 1963 року вступила на інженерний факультет ад'юнктури ВПІА ім. Жуковського.

У 1951 році в 4-му міському аероклубі при МАІ освоїла літак По-2. Потім з 1952 року займалася в Центральному аероклубі ім. В. П. Чкалова в Тушино, де освоїла літак Як-18. Потім здобула навички польоту на реактивному винищувачі Міг-15. У 1956 році брала участь в авіаційному параді в Тушино. Через рік брала участь у Всесоюзних змаганнях з літакового спорту.

У березні 1962 року пройшла стаціонарне медичне обстеження в Центральному науково-дослідному авіаційному госпіталі. На проведеному в кінці березня засіданні комісії з відбору космонавток була рекомендована в космонавти-слухачі. Зарахована на посаду слухача-космонавта 2-го загону ЦПК ВВС наказом Головкому ВПС № 92 від 3 квітня 1962 року, після чого була призвана на військову службу.

Із січня по 25 травня 1963 року готувалася до польоту на космічному кораблі «Восток-6» за програмою жіночого польоту у складі групи разом з Валентиною Терешковою, Іриною Соловйовою, Тетяною Кузнєцовою і Жанною Йоркіною. Пономарьова була єдиною льотчицею у складі остаточної п'ятірки космонавток, які пройшли відбір до польоту, інші учасниці групи були парашутистками[3]. 10 травня 1963 року призначена другим дублером В. Терешкової.

Доктор медичних наук, професор Яздовський, який відповідав у той період за медичне забезпечення радянської космічної програми, в своїх мемуарах писав, що Пономарьова мала найбільш відповідні фізичні дані для польоту:

Після виконання програми підготовки та тренування відібраних жінок — кандидатів в космонавти було проведено їхнє повне медичне та фізіологічне обстеження. За результатами медичного обстеження і теоретичної підготовленості жінок-кандидатів у космонавти була визначена така послідовність допуску до космічного польоту: 1. Пономарьова Валентина; 2. Соловйова Ірина; 3. Кузнєцова Тетяна; 4. Сергейчик Жанна; 5. Терешкова Валентина.

З травня 1965 по травень 1966 року проходила підготовку як другий пілот для 10—15-денного польоту влітку 1966 року на кораблі «Восход-5» з першим виходом жінки у відкритий космос. Спочатку командиром польоту був призначений Павло Попович, а потім став плануватися суто жіночий екіпаж на чолі з Іриною Соловйовою. Політ був скасований у зв'язку із закриттям програми «Восход»[4].

Валентина Пономарьова була відрахована із загону 1 жовтня 1969 року наказом Головкому ВПС № 945 в зв'язку з розформуванням жіночої групи космонавтів.

З 1 жовтня 1969 по 14 травня 1988 року працювала в центрі підготовки космонавтів на різних посадах: старший науковий співробітник (с. н. с.) 3-го науково-дослідного та методичного відділу (НІМО) підготовки космонавтів, де викладала слухачам-космонавтам динаміку космічного польоту, с. н. с. 3-ї лабораторії 1-го НДІ ЦПК, с. н. с. 1-ї лабораторії НІМО ЦПК, с. н. с. 1-ї лабораторії 2-го відділу ЦПК. З вересня 1988 року працювала в Інституті історії природознавства і техніки АН СРСР (нині РАН) на посаді с.н.с. в Комісії з розробки наукової спадщини та розвитку ідей К. Е. Ціолковського.

Захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук в НДІ-45 МО (нині ЦНДІ ім. акад. А. Н. Крилова) у 1974 році.

Брала участь у лижній експедиції до Землі Франца-Йосифа у складі жіночої команди «Метелиця».

З 2006 року керує групою історії космонавтики в Інституті історії природознавства і техніки РАН.

Автор низки книг і публікацій.

Родина
  • Батько — Ковалевський Леонід Іванович (21.04.1905 — 1985), інженер БК «Союз»[5].
  • Мати — Виншякова Раїса Іванівна (24.08.1912 — 1995), конструктор.
  • Брат — Ковалевський Юрій Леонідович, 1939 р.н., інженер заводу НВО ім. Лавочкіна.
  • Брат — Ковалевський Володимир Леонідович, 1943 р.н., авіаційний інженер.
  • Чоловік (колишній) — Пономарьов Юрій Анатолійович, (20.03.1932 — 16.04.2005), колишній космонавт. У шлюбі з 1956 по 1992 рік[6].
  • Син — Пономарьов Олександр Юрійович, нар. 25.03.1958, інженер.
  • Син — Пономарьов Кирило Юрійович, нар. 16.11.1970, інженер.

Твори
  • Пономарёва В. Л. Женское лицо космоса. — М.: Гелиос, 2002. — 319 с. — ISBN 9785901551189.

Примітки
  1. http://www.astronaut.ru/as_rusia/lady62/text/ponomareva.htm
  2. Пономарёва Валентина Леонидовна // Авиационная энциклопедия в лицах / Отв. А. Н. Ефимов. — Москва: Барс, 2007. — С. 483. — 712 с. — ISBN 978-5-85914-075-6.
  3. Экс-космонавты. Архів оригіналу за 12 червня 2013. Процитовано 23 березня 2019.
  4. http://ecsocman.hse.ru/data/366/724/1216/018_Ponomareva.pdf
  5. Валентина Леонидовна Пономарёва (Ковалевская). www.astronaut.ru. Процитовано 24 березня 2019.
  6. Юрий Анатольевич Пономарёв. "Космическая энциклопедия". www.astronaut.ru. Процитовано 24 березня 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.