Поньова

Поньо́ва, по́нька[1] (рос. понёва) — старовинний південноросійський та білоруський одяг заміжніх жінок, різновид спідниці з кількох шматків тканини (як правило, темно-синьої картатої або чорної, рідше червоної) з багато прикрашеним подолом. Була поширена ще наприкінці XIX — початку XX століть[2]. Згідно зі словником Даля, понява, понёва є аналогом української запаски чи плахти (але українські варіанти ширші)[3]. Форма понёва походить з південноросійських діалектів. У схожого слова понява відомі й такі значення: «покривало», «накидка», «хустка на голову»[3]. У написанні понѩва воно засвідчене вже у Супрасльському рукопису[4]. За походженням воно очевидно пов'язане з прасл. *poęti («пойняти», «обхопити») або *pęti («напинати», пор. «опона»). Малоймовірні версії, що виводять його від лат. pannus («шматина», «клапоть»), грец. πῆνος («тканина»), гот. fana («тканина», «клапоть»)[4].

Жіночий святковий костюм: сорочка, поньова, фартух-занавіска, нагрудна прикраса, хустка, пояс, поясна прикраса, черевики, панчохи. Воронезька губернія, Бірюцький повіт. Кінець XIX — поч. XX століття.
Вигляд спереду
Вигляд ззаду
Жіночий святковий костюм
Вигляд спереду
Вигляд ззаду

Опис

Характерною особливість поньови від інших видів спідниць полягало в тім, що її шили зазвичай з трьох і більше шматин тканини, спеціально витканих для цього на верстаті. Оскільки ширина верстата становила від 35 см, це спричиняло практику шиття поньов з трьох полотен[5].

Основу для тканини набирали з вовняних чи конопляних ниток, а утік був вовняним[5].

Поньову надягали поверх верхньої сорочки, обертали навколо стегон і засмикували на талії за допомогою вовняного очкура гашника. Залежно від регіону верх поньови міг розташовуватися по-різному: нижче талії, або навпаки, під самими грудьми. Попереду часто надягали фартух.

Залежно від крою розрізнялися розпашні поньови і глухі поньови. Перші складалися з трьох полотнищ і були відкриті спереду чи збоку. Глухі мали додаткове полотнище (прошву, вставку) з іншої тканини, всі їхні полотнища повністю зшивалися. Разом з розпашними поньовами надягався фартух з ліфом занавіска (аналог української попередниці)[3].

Інше

У північних російських діалектах словом понява називали не спідницю, а жіноче головне покривало, хустку, а також широкий не по розміру, мішкуватий одяг[3].

Галерея

Примітки

  1. Поньова // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. К. ; Ірпінь : Перун, 2005. ISBN 966-569-013-2.
  2. Понёва // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  3. Понява // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  4. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973 Понява
  5. Что такое понева // Радио России

Джерела

  • Куфтин Б. А. Часть 1. Женская одежда: рубаха, понёва, сарафан // Материальная культура Русской Мещёры. — М., 1926. (рос.)
  • Л. В. Беловинский. Понёва, панёва, понява // Иллюстрированный энциклопедический историко-бытовой словарь русского народа. XVIII — начало XIX в / под ред. Н. Ерёминой. — М. : Эксмо, 2007. — С. 511—512. — 5 000 прим. — ISBN 978-5-699-24458-4. (рос.)
  • И. И. Шангина. Понёва // Русский традиционный быт: Энциклопедический словарь. — СПб. : Азбука классика, 2003. — С. 574—577. — 5 000 прим. — ISBN 5-352-00337-X. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.