Бірюцький повіт

Повіт розташовувався в історичній області Слобідська Україна, у південно-західній частині Воронезької губернії, межував на заході з Курською губернією, на півдні — Валуйським повітом, на сході — Острогозьким повітом, на півночі — Коротоякським повітом. Площа повіту складала в 1897 3866,2верст²[1](4 400 км²).

Повіт було створено в 1779 в складі Воронезького намісництва (з 1796 — Воронезької губернії).

За Законом «Про адміністративно-територіальний поділ України», що був ухвалений Українською Центральною Радою 6 березня 1918 року[2] повіт мав увійти до землі Подоння.

Закон скасовано 29 квітня 1918 року гетьманом України Павлом Скоропадським, що повернув старий губернський поділ часів Російської імперії.

19 березня 1918 року центр Бірюцького повіту було перенесено в слободу Алексєєвка, а повіт перейменовано на Алексєєвський (скасовано в 1923)[3][4].

За даними перепису 1897 року в повіті мешкало 200 668 осіб (93 590 чоловіків та 93 997 — жінок)[1]. За національним складом: українці — 70,2 %, москалі — 29,2 %. У повітовому місті Бірюч мешкало 13 801 особа.[1]

На 1913рік повіт поділявся на волості[5]:

• рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
• (рос.) Довідка про зміну адміністративно-територіального поділу Воронезької області
• Карта Бірюцького повіту
• Старі карти Бірюцького повіту