Порфіра (водорость)

Зазвичай це досить великі рослини, слані яких можуть досягати в довжину одного метра, іноді більше. Має тонкі, неправильної форми атласні червоні, пурпурні або коричневі слань з цільними або з рваними краями. Слань гаметофіту являє собою одно- або двошарову пластину, що звужується в нижній частині у стеблинку, що закінчується підошвою із ризоїдами. Основна її функція — прикріплення талома до дна. Талом порфірових у більшості випадків має рожево-червоне забарвлення. Зустрічаються голубуваті або бурі. Червоний колір рослини пояснюється набором пігментів, що міститься у хлоропластах, та накопиченням багрянкового крохмалю, що червоніє при реакції з йодом, якого багато у морській воді.

Розмножуються порфірові статевим і вегетативним шляхом. У процесі розподілу вегетативних клітин у великій кількості утворюються спермації. Злиття спермаціїв призводить до формування спор. Нові рослини проростають із спор[1].

Зустрічається у холодних водах Атлантичного і Тихого океанів[2].

Нараховується близько 70 видів[3] (за іншими даними 25[1]).

• Porphyra cinnamomea
• Porphyra dioica
• Porphyra linearis Grev.
• Porphyra lucasii
• Porphyra mumfordii
• Porphyra purpurea (Roth)
• Porphyra umbilicalis (L.) J.Agardh.[4]

У Східній Азії використовуються в їжу. В Японії відомі під назвою «норі», у Кореї — «джім». Їх спеціально вирощують для потреб харчової промисловості. Переважно у сушене листя водоростей загортають рис, що додає йому смаку. Сушені водорості також додають у супи. Пофірові мають багатий набір вітамінів і мікроелементів[5], зокрема вітаміни B та C. Відома під назвою «водяний хліб».[6] У Європі водорості заготовляють для корму тварин.