Порічки червоні

Поповнення сортименту порічок відбувається значно повільніше, порівняно з іншими ягідними культурами, тому в багатьох регіонах ще вирощують старі сорти. З перспективних хороші показники мають сорти голландського походження — Джонхір ван Тете, Рондо, Ротет, Ролан, Ровада і вітчизняні — Червона Андрейченко і Ненаглядна.

Сорти порічок визначають за квітками, ґронами і молодим листям. Однак найкращим терміном апробації є період плодоношення, коли сорт можна визначити за паростками, ягодами, розміром, формою та вигнутістю листової пластини. Сорт Первісток, наприклад, має округлі лопаті листя, краї яких підняті вгору, Голландської червоної — загострені, витягнуті. Різноманітне і забарвлення листя: темна у сортів Голландська червона і Варшевіча, з блакитно-сірим відтінком у Щедрою, світло-зелена у Ранньою солодкої і Джонхір ван Тете.

Довжина ґрона і розташування ягід на ньому теж є сортовими ознаками. Довгі ґрона мають такі сорти, як Рання солодка, Джонхір ван Тете, Ролан і Ровада.

Великі ягоди у сортів Первісток, Джонхір ван Тете і Рання солодка, дуже великі — у Розетти і Ровади. За забарвленням виділяється сорт Варшевіча, у якого ягоди гранатові, майже чорні, світло-червоні плоди у Ранньою солодкої, Рондома і Ролана, а жовтуваті — у Ютербогської.

Ранніми сортами є Джонхір ван Тете, Рання солодка, Ред Лейк і Первісток, пізніми — Голландська червона, Варшевіча, рондо і Ровада. Після дозрівання ягоди пізньостиглих сортів тримаються на кистях протягом місяця.

Смородина може рости на всіх типах ґрунтів за умови попередньої хорошої заправки її добривами. Глибина залягання ґрунтових вод в місцях посадки смородини повинна бути не менше 1 м від поверхні ґрунту. Загальна підготовка ділянки під посадку смородини полягає в окультуренні ґрунту: збільшення родючого шару, заправці ґрунту органічними і мінеральними добривами, вапнування. Смородина гірше інших ягідних культур переносить підвищену кислотність ґрунту і найкраще розвивається на ґрунтах зі слабколужною реакцією (рН 7-8).

Ділянка під смородину повинна бути чистою від бур'янів, особливо від пирію. Якщо ж пирій є, його видаляють разом з кореневищем.

На підготовленій ділянці викопують ями завглибшки 30-40 см і шириною 40-50 см. Якщо ґрунт піщаний або супіщаний, то, як і під плодові дерева, на дно ями слід покласти глину шаром 5-7 см. Кожну яму на 2/3 глибини заповнюють ґрунтом, ретельно перемішаної з органічними та мінеральними добривами. Смородина здатна утворювати додаткові корені, тому її слід садити на 5 — 7 см глибше, ніж вона росла до посадки.

Рослини садять прямо або похило для кращого утворення додаткових коренів. Після посадки саджанці рясно поливають і мульчують гноєм, перегноєм або торфом шаром 5-7 см, сильно обрізають, залишаючи гілки довжиною 10-15 см з 3-4 нирками. Розміщують смородину в ряду на відстані 1,3 — 1,5 м.

Смородина чуйна на добрива. Тому для забезпечення гарної продуктивності потрібно щорічно в розрахунку на 1 м2 вносити 2-4 кг компосту або гною, 20-30 г сечовини, 30-50 г суперфосфату, 15-20 г хлориду калію. Застосовують також некореневі підживлення мікроелементами: цинк підвищує стійкість до грибних хвороб, бор сприяє кращому цвітінню і запліднення, марганець — підвищенню врожаю, вмісту цукру і вітамінів у ягодах. Некореневі підгодівлі виконують у фазах цвітіння і утворення зав'язі, ввечері або вранці після висихання роси.

Не можна допускати сильного загущення кущів смородини. Як правило, на 2-3-й рік після посадки на кущах формується багато потужних пагонів першого порядку. З них вибирають 4-5 найбільш сильних, інші вирізають на пень біля самої землі. Гілки не повинні затінювати одна одну. Надалі щорічно вибирають по 4 — 5 найбільш сильних пагонів, а інші видаляють. Одночасно проріджують зайві обростаючі гілки першого і другого порядку, що труться, ослаблені, розташовані близько до землі. Через 4-5 років старі, менш продуктивні гілки слід вирізати і замінити новими.

В кущах порічок не слід залишати слабкі прикореневі пагони. Вони загущують кущ і малопродуктивні. Омолодження кущів порічок починають на 6-7-й рік після посадки. Здійснюють також заміну старих, менш продуктивних гілок новими, молодими пагонами нульового порядку.

Її задача полягає у збільшенні продуктивності періоду куща. Систематичне видалення старіючих і ослаблених малопродуктивних гілок стимулює щорічне поява і відростання потужних пагонів нульового порядку. Такий захід необхідно для формування куща з різновіковими гілками та забезпечення рівномірного плодоношення протягом усього життя куща. Правильна обрізка в поєднанні з гарним доглядом за рослинами дозволяє стимулювати на гілках нульового порядку утворення нових бічних, більш продуктивних розгалужень з великою кількістю квіткових бруньок. Від обрізки залежить рівномірний формування ягід, збільшення їх розміру та підвищення смакових якостей.

Обрізку кущів починають з моменту посадки рослин на постійне місце. Виконують її для відновлення рівноваги між надземної і кореневої системами, пробудження більшої кількості пагонів з підземної частини куща і посилення їх росту. Посаджений кущ обрізають на висоті 10-15 см, залишаючи на пагонах по 3-4 добре розвинені бруньки.

Навесні наступного року починають формування куща, для чого вирізають всю дрібну поросль, пошкоджені та недорозвинені пагони. З добре розвинених пагонів нульового порядку залишають 3-4 найбільш сильних і вдало розташованих. З цих пагонів у подальшому сформуються скелетні гілки. У сортів, погано утворять бічні пагони, скелетні гілки вкорочують на 1/3-1/2 довжини.

У добре розгалужених сортів верхівки пагонів обрізати не слід, за винятком тих, кінці яких слабко розвинені або пошкоджені. Добре сформований кущ на 4-5-й рік після посадки повинен мати 15-20 скелетних гілок різного віку — від нульового порядку, що утворилися в поточному році, до 4-5-річних. Починаючи з п'ятирічного віку, обрізку застосовують щорічно, вирізаючи старі, малопродуктивні гілки і замінюючи їх новими — з пагонів відновлення; видаляють старі гілки, які загущують кущ. При щорічному обрізанні видаляють також молоді гілки, якщо вони поламані або пригнічують ріст інших гілок, затіняючи їх. Вирізають всі пагони нульового порядку, залишаючи лише 4-5, найбільш придатних для заміни старих.

Із залишених, більш старих гілок іноді зрізають кінцеві частини з ослабленим приростом до найближчого, більш сильного приросту, бічного відгалуження. Така обрізка сприяє не тільки збільшенню тривалості життя куща, але й розміру ягід і поліпшенню їх смакових якостей.

Особливості обрізки порічок Скелетні гілки цих видів характеризуються більш тривалим, ніж у смородини, верхівковим ростом. Довше у них зберігаються і плодоносні гілки, тому скелетні гілки таких видів зберігають гарну продуктивність 6-8 років. Кущ так само, як і у смородини, повинен складатися з різновікових гілок. Багато сортів порічок дають багато пагонів нульового порядку. Необхідно частину цих пагонів щорічно вирізати, щоб кущ не загалужувати. Пагони нульового порядку в наступні роки погано галузяться, не закінчують ріст і не формують на кінцях квіткові бруньки. Такі пагони слід вирізати. Однорічні прирости першого, другого і наступних порядків галуження підрізати не можна. Це призведе до втрати значної частини врожаю.

Рослини смородини уражаються антракнозом і махровістю. Значний збиток їм можуть заподіяти та шкідники, наприклад скляниця, бруньковий кліщ, галиці, попелиці, листовійки, пильщики.

Порічки більш стійкі до шкідників і хвороб, ніж смородина.

Рекомендується щорічно перед цвітінням вирізати пагони, ушкоджені цими шкідниками.

Порічки менш вимогливі до ґрунтової родючості і добре плодоносять на суглинках, супіщаних і навіть піщаних ґрунтах. Бідні ґрунти покращують внесенням торфу та вапна. Орний шар повинен бути не менше 25-30 см і чистим від бур'янів, особливо багаторічних.

Ця культура потребує добре освітлених місць. У низинах погано росте і слабко плодоносить. На присадибних ділянках її висаджують уздовж доріжок або огорожі на відстані 1 −1,5 м. Можлива посадка і на окремій ділянці за схемою 2Х1 м.

Для успішного росту і розвитку саджанців велике значення має підготовка ґрунту. У колективних присадибних садах місцеве окультурення частіше проводять в посадочних ямах. При копанні ям, верхній гумусовий шар бажано складати окремо від нижнього. Ґрунт, що йде на засипку ями, покращують, вносячи 8-10 кг гною або торфоперегнійного компосту, 100 г суперфосфату, 50 г сірчанокислого калію або 200—300 г деревної золи. У кислі ґрунти додають 100 г меленого вапняку або доломіту.

Найкращий термін посадки порічок — рання осінь. На присадибних ділянках цілком допустима і весняна посадка невеликої кількості рослин. Для посадки використовують однорічні та дворічні стандартні саджанці. Кінці коренів злегка підрівнюють і для найкращої приживлюваності умочують в бовтанку з глини, коров'яку і води. Садять в ями розміром 50X40 см. Кореневу шийку заглиблюють на 3-4 см. Кущ повинен бути посаджений так, щоб при легкому посмикуванні він не витягався. Незалежно від часу посадки, поливають з розрахунку одне відро на два-три рослини. Відразу після поливу ґрунт мульчують торфом або перегноєм. Надземну частину рослини обрізають на висоті 20 см.

Щоб створити сприятливі умови для росту і розвитку рослин, ґрунт під кущами щорічно восени перекопують, не розбиваючи брил. Глибистий стан сприяє найкращому просочуванню осінньої і весняної води. Навесні і протягом усього літа ґрунт розпушують, одночасно видаляючи бур'яни. Хорошим засобом збереження вологи і попередження проростання бур'янів є мульчування. Мульчу накладають після першого весняного розпушування, коли в ґрунті є великий запас вологи. Для цього використовують гній, торф, солому, тирсу та інші матеріали. Після посадки мульчують тільки пристовбурні кола діаметром 50-70 см, у дорослих кущів роблять смуги шириною 1,25 м при товщині шару мульчі 4-15 см. Після такої обробки ґрунт залишається пухким все літо. При використанні соломи і тирси як мульчі, необхідно додатково внести 40 г азоту на 10 м². Перед осінньою обробкою ґрунту матеріали з дільниці виносять.

Порічки менш вимогливі до внесення органічних добрив, ніж смородина, але більш чутливі до хлору, тому під них найкраще вносити сульфат калію або деревну золу. При відсутності цих добрив можна використовувати хлористий калій, але вносити його найкраще восени, щоб хлор вимився, за межі кореневмісного шару. Ця культура добре реагує на некореневі підживлення мікроелементами у фазах цвітіння і зеленої зав'язі.

Особливості формування та обрізки порічок. До формування кущів приступають восени першого року життя рослин, залишають чотири-п'ять сильних прикореневих пагонів, розташованих не ближче ніж на 10 см один від одного. Кожен наступний рік до них додають ще два-три прикореневих пагони на відстані 10-15 см. У дорослої плодоносного куща має бути близько 12 добре розвинених гілок різного віку.

Однорічні прикореневі пагони порічок, як правило, не обрізають, так як в їх верхній частині скупчено розташовуються плодові бруньки, які дадуть врожай наступного року. Прирости вищих порядків теж не обрізають. Старі гілки зберігають довше, ніж у смородини, приблизно на 2-3 роки, так як плодушки порічок багаторічні і здатність гілок до плодоношення більш тривала. Злегка вкорочують лише 5-б-річні гілки, якщо їх верхівки починають всихати або припиняють давати прирости.

Найбільш інтенсивна форма обробітку порічок — шпалера. До шпалерної культурі особливо придатні сильнорослі сорти — Джонхір ван Тете і Рондо. Така система обробітку сприяє отриманню високих врожаїв ягід найкращої якості. Рослини висаджують за схемою 1,7-2X0, 75 м. Уздовж лінії ряду встановлюють стовпи висотою 2,5 м, натягують на них дріт на висоті 40, 100 і 170 см і прив'язують до неї скелетні гілки. У перші три роки вибирають три — п'ять скелетних гілок (залежно від відстаней між кущами) без розгалужень, висотою до 170 см. Решта пагони біля основи куща і які виростуть пізніше, в травні, ще в трав'янистому стані вирізують.

При обробленні на шпалері не допускається розвиток сильних бічних пагонів на скелетних гілках. У сорту Джонхір ван Тете в перші три роки бічні пагони не вкорочують. При загущености їх проріджують. Короткі плодові гілочки і пагони продовження головних гілок теж не підрізають. Надалі у цього сорту короткі плодові гілочки обрізають. Завдяки щорічній обрізці кущі не загущуються. Термін амортизації кущів на шпалері 10-12 років.

Збирання врожаю. Ягоди порічок у більшості сортів тримаються на кущах довго, що дозволяє тривалий час користуватися свіжою ягодою. Однак, якщо кущі розташовані на сонячному місці, ягоди підсихають, зморшки, втрачають товарний вигляд. Збирають їх ґронами в спеціальну тару по 4-5 кг. Врожай збирають у суху погоду, найкраще вранці, після сходу роси. Не слід збирати ягоди після дощу і в спекотні полуденні години. Зберігають дуже недовго, так як і в холодному приміщенні вони швидко псуються.

Комаха жовтого кольору, з червоними очима. Личинки відроджуються з зимуючих на гілках яєць під час розпускання листя. До середини літа попелиця живиться з нижньої сторони листа. Коли листя загрубіють, частина крилатих самок перелітає на трав'янисті рослини і продовжує розмножуватися. Восени самки повертаються назад на кущ і відкладають на зимівлю яйця. При харчуванні попелиць, на верхній стороні листя утворюються здуття у вигляді темно-червоних або жовтих пухлин.

Ранньовесняне обприскування (до розпускання бруньок) нітрафеном з розрахунку 300 г на 10 л води. Зрізка та знищення верхівок пагонів, сильно заселених попелицями. Обприскування настоянкою тютюну, ромашки лікарської або розчином мила (300 г). При сильному ураженні − 10%-ним карбофосом (75 г) або 10%-ним три-хлорметафосом − 50-100 г з розрахунку на 10 л води. Обробку проводять до цвітіння та після збирання врожаю. Для відлякування попелиць в міжряддях порічок висаджують помідори.

Метелик з розмахом крил до 28 мм. Крила склоподібні-прозорі, вузькі. Гусениця біла, 16-нога, голова і грудний щиток темно-бурі. Зимує всередині пагонів. Навесні там же обертається в лялечку. В кінці цвітіння вилітають метелики і відкладають яйця поблизу бруньок. Через 10-15 днів відроджені гусениці проникають всередину пагонів і прокладають в деревині ходи вгору і вниз. Пошкоджені гілки і пагони в'януть і засихають. У місцях пошкоджень гілки обламуються. На окремих кущах буває до 20 % пошкоджених пагонів. Гусениці живуть усередині пагонів 2 роки.

Систематична вирізка і спалювання уражених пагонів. Обробка 10%-ним карбофосом з розрахунку 75 г на 10 л води через 10-12 днів після цвітіння або в момент відродження гусениць.

Шкідник чорного кольору, з блідо-жовтими ногами, довжиною до 5,5 мм. Личинки довжиною до 10 мм, зелена, з численними дрібними чорними цятками. Зимує в коконах у ґрунті, на глибині до 5 см. Навесні личинки обертаються в лялечок, і під час розпускання листя вилітає пильщик. Самка відкладає яйця в тканину листя або на поверхню. Через 6-14 днів з'являються личинки, які об'їдають листя, залишаючи товсті жилки. Через 14-25 днів личинки обертаються в лялечок в ґрунті, на листках і стеблах у павутинному коконі. У другій половині червня з'являється друге покоління, найбільш численне. Всього за літо розвивається два-три покоління.

Осіння перекопка ґрунту і розпушування в період обертання в лялечку пильщика. Струшування личинок на підстилку або збір з листя вручну. Обприскування настоями золи, полину, тютюну або часнику, а при високій чисельності −10%-ним карбофосом. Після збирання врожаю кущі обробляють 10%-ним трихлорметафосом-3 з розрахунку 50-100 г на 10 л води.

Біологія інших шкідників і боротьба з ними та ж, що для смородини.

Порічки в сильному ступені уражаються антракнозом і септоріозом, менше — борошнистою росою. Антракноз представляє найбільшу небезпеку, зводячи нанівець гідності багатьох сортів, викликаючи передчасний листопад, зниження врожайності і зимостійкості. Слабко уражаються антракнозом Голландська червона, Первісток, Щедра і Ютербогська. Нестійкі до цієї хвороби Червоний Хрест, Файя родюча і Рання солодка. Заходи боротьби ті ж, що для смородини.

Більшість сортів порічок відносно стійкі до борошнистої роси. В окремі вологі роки може досить сильно вражатися цією хворобою сорт Варшевіча. Ознаки ураження рослин і заходи боротьби ті ж, що і у смородини.

Збудник захворювання — гриб. Хвороба проявляється в травні. На листі утворюються невеликі округлі або кутасті плями з вузькою бурою облямівкою, які з часом біліють. У центрі плями добре видно чорні точки. При масовому розвитку хвороби плями зливаються, а листя осипається. Ягоди теж покриваються дрібними бурими плямами. Згодом вони стають білими з чорними крапками в центрі. На пагонах білі плями з бурою облямівкою з'являються під черешками листя. Хвороба сильно розвивається у вологі роки, особливо на загущених посадках. Зимує гриб на опалому листі і уражених пагонах.

Використання здорового посадкового матеріалу. Перекопування ґрунту під кущами. Проріджування загущених посадок. Внесення мінеральних добрив з мікроелементами (цинк, мідь, бор, марганець) з розрахунку по 6 г на 10 м2. Ранньовесняна обробка нітрафеном з розрахунку 300 г на 10 л води. Обприскування 1 % бордоською рідиною. Обробку проводять перед цвітінням, після цвітіння та після збирання врожаю.