Поселення Великого князівства Литовського у Північному Причорномор'ї

Поселення Великого князівства Литовського у Північному Причорномор'ї — це поселення (міста, села, фортеці, замки) в міжріччі Дунаю та Дніпра, які в 14-15 століттях контролювалося Великим князівством Литовським. В цей період тут з'являється ряд поселень, основним населенням яких були вихідці з князівств колишньої Київської Русі (українці). Під час правління Великого князя Вітовта у 1390х роках війська ВКЛ взяли під контроль територію міжріччя Дунаю і Дніпра, після цього почався процес освоєння нових земель, до 1430х було побудовано ряд поселень, налагоджена митна служба яка контролювала важливі торговельні шляхи між Азією і Європою. В 1430—1490х роках литовські поселення Північного Причорномор'я переживали свій розквіт, хоч і зазнавали періодичних набігів татар Кримського Ханства. В 1490х роках на землі міжріччя Дунаю і Дніпра напали війська Османської імперії та її васала Кримського Ханства, війська ВКЛ намагалися відстояти ці землі, бойові дії тривали з перемінним успіхом аж до 1510х років коли ВКЛ остаточно втратило причорноморські володіння. Османи частину поселень перетворили на власні, іншу частину зруйнували.