Потоцька волость (Канівський повіт)

Станом на 1885 рік складалася з 3 поселень, 5 сільських громад. Населення — 7845 осіб (3883 чоловічої статі та 3962 — жіночої), 1547 дворових господарств[3].

Поселення волості:

• Потоки — колишнє власницьке село за 30 верст від повітового міста, 3098 осіб, 660 дворів, православна церква, школа, лікарня, 6 постоялих дворів, 3 лавки.
• Зеленьки — колишнє власницьке село, 3766 осіб, 730 дворів, православна церква, школа, 6 постоялих будинків, 2 лавки.
• Коритище — колишнє власницьке село, 795 осіб, 157 дворів, постоялий будинок.

Станом на 1900 рік до волості входило 2 села та 1 селище (рос. деревня). Населення — 11290 осіб (5621 чоловічої статі та 5669 — жіночої), з них 10997 православних, 70 католиків і 223 єврея.[4]

Усього землі у волості налічувалося 14576 десятин, із яких 6798 належало поміщикам, 155 — церквам і 7623 — селянам. Загальна площа орної землі складала 13479 десятин, сінокісної — 446, під лісами — 89, під чагарниками і заростями — 98, незручної — 464 десятин (із них під річками, ставками, озерами і болотами — 52, а під дорогами — 412 десятини).

У волості діяло 2 однокласні народні школи та 1 школа грамоти.

Поселення волості:

• Потоки — власницьке село, 636 дворів, 4906 жителів (2446 чоловіків, 2460 жінок), 6000 десятин землі, православна церква, однокласна міністерська школа, школа грамоти, 24 вітряки, 3 топчаки, 5 кузень, 13 бакалійних лавок, чайна, лікарня (рос. лечебница) (1 лікар, 1 фельдшер, 1 повитуха), аптека, сільський банк. Село належало поміщику Якову Васильовичу Тарновському.
• Зеленьки — власницьке село, 669 дворів, 5426 жителів (2694 чоловіків, 2712 жінок), 7095 десятин землі, православна церква, однокласна народна школа, 22 вітряка, 1 топчак, 8 кузень, 6 бакалейних лавок, сільський банк. Село належало графам Браницьким.
• Коритище — власницьке селище (рос. деревня), 166 дворів, 978 жителів (481 чоловіків, 497 жінок), 1481 десятин землі, православна церква, школа грамоти, 9 вітряків, сільський банк. Селище належало Марії Василівні Рігельман.

У 1923 році в УСРР було проведено районування, внаслідок якого утворено округи і райони замість повітів і волостей. Зокрема, постановами ВУЦВК від 7 березня і 12 квітня Потоцьку волость було включено до складу новоутвореного Миронівського району Корсунської округи Київської губернії.[1][2] На час ліквідації до волості входили лише села Поток та Коритище, а село Зеленьки входило до окремої Зеленківської волості.[5]

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
• Potok 2) miasteczko nad potokiem tej nazwy, biorącym początek na gruntach należących do wsi Mikołajówki i uchodzącym do Rasawy, powiat kaniowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 868. (пол.)
• Potok, wieś, powiat kaniowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 502. (пол.)