Потіївка (Житомирський район)

Історик В. Кисиленко віднайшов польськомовний документ, де йшлося, що Потіївка була заснована з дозволу митрополита Іпатія Потія його підданим Петром Андрійовичем у 1603 році й була названа на його честь[2].

Село з поч. XVII ст. було митрополичим маєтком, а в XVIII ст. Радомишль був осідком греко-католицьких митрополитів; Потіївка з церквою і приходом належала до Радомишльського ключа.

У документах XVII—XVIII ст. зустрічається дві назви — Вереміївка і Потіївка. З XIX ст. залишається назва Потіївка.

Потіївка на мапі Австрійського Генштабу, 1912 р.

Зі статистичного збірника Київського губернського правління 1900 р. в селі Потіївці було 215 дворів, 1098 жителів. Населення займалось землеробством, а крім того — виробництвом коліс на суму 250 крб. на рік. В селі була одна церква, одна церковно-приходська школа в якій один учитель навчав до 40 дітей заможних селян, один вітряк, один хлібний магазин. Був ще пожежний обоз з чотирьох бочок і чотирьох багрів. На південь від села було поселення Букачі або Стовпець, що пізніше увійшло до складу Потіївки.

Першу звістку про Лютневу революцію в селі поширив учитель місцевої школи, який відзначався вільнодумством. Навесні 1917 р. в селі з'явилися перші дезертири з фронту.

Потіївка на мапі Стрельбицького, 1917 р.

4 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду у Потіївці зупинилась на ночівлю Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки. Група простояла у Потіївці до 6 листопада.

В 1924 р. в Потіївці комуністами було створено комнезам, який поставив питання про перерозподіл землі. Частина малоземельних селян одержали землю на західній околиці села і заснували там нову вулицю — Нова Громада. В кінці 1927 р. в Потіївці було створено комуну, у якій спочатку ввійшли 18 господарств. Комунари одержали землю, усуспільнили все майно, побудували декілька господарських приміщень. Комуні було передано панський паровий млин в селі Рубанці (нині Малинського району), який давав їй значні прибутки. В 1929 р. в селі був організований колгосп ім. Чубаря, а в 1930 р. було утворено другий колгосп — «Червоноармієць», які в 1950 р. об'єдналися в один — колгосп ім. Леніна, з 1962 р. — «Шлях до комунізму», а з 1964 р. — «Прогрес». В 1924 р. в Потіївці була побудована початкова школа, яка в 1926 р. стала семирічкою, а з 1936 р. — середньою.

В 1922—1959 рр. Потіївка була районним центром. Тут діяла машинно-тракторна станція, яка була створена в 1931 р., цегельний завод, потужністю 3 млн шт. цегли в рік, будівництво якого було завершено в 1958 р., діяв млин, маслозавод, лікарня на 75 ліжок, сільгосптехніка, яка обслуговувала 9 колгоспів, кінотеатр, будинок культури, середня школа, школа-інтернат, комунгосп, поштове відділення та ін.