Похідна Діні

В математиці і, зокрема, аналізі дійснозначних функій, похідними Діні називають клас узагальнень похідної. Поняття запропоноване Уліссом Діні, який вивчав неперервні, але недиференційовні функції, для яких він визначив так звані похідні Діні.

Верхня похідна Діні, яку також називають верхньою правою похідною[1], неперервної функції

позначається і визначається як

де lim supгранична межа, а межа — одностороння межа . Нижня похідна Діні, , визначається як

де lim infнижня межа.

Якщо f визначено на векторному просторі, то верхня похідна Діні в точці t у напрямку d визначається як

Якщо f локально ліпшицевий, то скінченний. Якщо f диференційована в точці t, то похідна Діні в точці t є звичайною похідною в точці t.

Зауваження

  • Функції визначаються в термінах нижньої і верхньої межі, аби похідні Діні були якомога обґрунтованішими, так похідні Діні будуть добре визначені для майже всіх функцій, навіть для апріорі недиференційовних функцій. Результат аналізу Діні полягає в тому, що функція диференційована в точці t на дійсній прямій ( ), тільки якщо всі похідні Діні існують і мають однакове значення.
  • Іноді позначення використовується замість і замість [1].
  • також,

і

.
  • Отже, при використанні D похідних Діні, знак плюс або мінус вказує на ліву або праву границю, а розміщення знака вказує на нижню або верхню межу.
  • Існують ще дві похідні Діні, які визначаються як

і

.

які є такими ж, як і перша пара, але з верхньою і нижньою межами, переміщеними. Лише для помірно поганих функцій обидві додаткові похідні Діні не потрібні. Для дуже поганих функцій, якщо всі чотири похідні Діні мають однакове значення ( ), то функція f диференційована в звичайному розумінні в точці t .

Див. також

  • Теорема Денджоя-Янґа-Сакса
  • Похідна (узагальнення)
  • Майже-диференційовність

Примітки

  1. Khalil, Hassan K. (2002). Nonlinear Systems (вид. 3rd). Upper Saddle River, NJ: Prentice Hall. ISBN 0-13-067389-7.
  • Lukashenko, T.P. (2001). Dini derivative. У Hazewinkel, Michiel. Encyclopedia of Mathematics. Springer. ISBN 978-1-55608-010-4.
  • Royden, H. L. (1968). Real Analysis (вид. 2nd). MacMillan. ISBN 978-0-02-404150-0.
  • Thomson, Brian S.; Bruckner, Judith B.; Bruckner, Andrew M. (2008). Elementary Real Analysis. ClassicalRealAnalysis.com [first edition published by Prentice Hall in 2001]. с. 301–302. ISBN 978-1-4348-4161-2.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.