Поштова станція (Мартинівка)
| Поштова станція на 176 кілометрі траси Київ-Чоп в селі Мартинівка | |
|---|---|
|
50°24′41″ пн. ш. 28°13′35″ сх. д. | |
| Статус | Пам'ятка архітектури місцевого значення |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Мартинівка, Житомирська область |
| Тип будівлі | цивільна архітектура |
| Архітектурний стиль | Неоготика |
| Будівництво | середина ХІХ ст. |
| Ідентифікатори й посилання | |
  Поштова станція (Мартинівка) (Україна) | |
 | |
Поштова станція на 176-му кілометрі траси Київ-Брест в селі Мартинівка, «Будинок ІІ розряду з готелем». Мала кімнати для проїжджих та прилеглі одноповерхові будівлі ямщика, каретної та конюшні. Збудована в середині ХІХ століття за зразковим проектом 1843 року. Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 136.
Історична довідка
У 1827 році царська влада організувала поштово-диліжансне сполучення за маршрутом Київ — Житомир — Радзивилів, до тодішнього кордону з Австро-Угорщиною. По всій цій трасі, названій Брест-Литовським шосе, в 40-х роках ХІХ ст. було побудовано нові, муровані поштові станції, що здебільшого збереглися й досі. Відстань між ними становила, в середньому, 15 — 20 км, з певним урахуванням топографії та можливостей разового кінного переходу. Назва прив'язувалася до найближчого населеного пункту.
Поштові станції будувалися з цегли за типовим проектом видання 1843 року, призначені спершу для тракту Санкт-Петербург — Київ. Для будівель поштових станцій, розташованих на ділянці траси Е-40 Рівне-Київ, характерні неоготичні архітектурні форми. Це Т-подібні одноповерхові споруди з високими стрільчатими вікнами. Поштові, або кінно-поштові, станції планувалися однаково за усталеною схемою: прямокутний двір, по центру — фасадом до тракту — будинок самої станції, праворуч нього — в'їзні ворота, ліворуч — виїзні. Муровану огорожу так само було декоровано в дусі неоготики. По периметру просторого подвір'я розташовувалися одноповерхові ямщицька, каретна, стайня, комора, фуражна, готель, а посеред двору — криниця, обладнана водопоєм для коней. Керував усім закладом станційний наглядач, який мешкав тут-таки, на казенній квартирі. На поштовій станції обов'язково було все, що треба саме для поштової справи: папір, чорнило, пера, марки, штемпелі, поштова скринька, освітлення (свічки, потім — гасові лампи). Для подорожніх завжди готовим був самовар і все, що потрібно для чаювання. Станції поділялись на класи — від першого до четвертого.
Станція
На «новому шляху», на 176-му кілометрі у середині ХІХ століття було облаштовано кінну пошту. Будівля збудована в неоготичному стилі. Окрім головної станційної будівлі, зберігся правий та лівий флігелі, а також мур. Флігель, що стояв у тилу двору - не зберігся.
Схожі поштові пункти розташовувались впродовж всього царського шляху «Київ-Брест». Найближча станція на заході була в Улашанівці, а на сході — в Березівці.
Комплекс споруд станції включно із головною станційною будівлею є занедбаним. Спроба реконструювати станційну споруду для розташування тут об'єктів придорожньої інфраструктури не була вдалою. Споруда потребує реставрації.
Див. також
Примітки
Джерела
Поштові станції Брест-Литовського тракту
Поштові станції, Катеринівка, Гурівщина, Калинівка Мандрівка Україною.
Почувствовать себя ямщиком — Интересный Киев.