Принц Оранський
Принц (Нассау)-Оранський (нід. Prins van Oranje-Nassau) — титул, який в історії Нідерландів мав різні значення. Нинішній титул принца Оранського вживається як титул престолонаслідника; якщо спадкоємиця — жінка, вона має титул принцеси Оранської.
_-_Four_generations_Princes_of_Orange_-_William_I%252C_Maurice_and_Frederick_Henry%252C_William_II_and_William_III_-_1662-1666.jpg.webp)
Історія
Спочатку це був спадковий титул монарха суверенного князівства Оранж (Оранії) на півдні Франції, який вірніше мав би перекладатись як «князь», ніж «принц». З XVI століття ділленбурзька гілка Нассауського дому, до якого перейшло володіння Оранжем, грала ключову роль у нідерландській політиці. Найзнаменитіший принц Вільгельм I Оранський на прізвисько «Мовчазний», один з лідерів Нідерландської революції і Реформації XVI століття.
Нащадки Вільгельма традиційно обиралися на пост статхаудера Об'єднаних провінцій. Принц Вільгельм III Оранський, що правив Нідерландами з 1672, в 1689 став також королем Англії та Шотландії. Після смерті бездітного Вільгельма відразу кілька його далеких родичів заявили свої права на володіння Оранжем: так, глави прусського дому Гогенцоллернів досі носять цей титул як один із другорядних.
За підсумками Наполеонівських воєн та Віденського конгресу (1815) Нідерланди стали незалежною монархією, а принци Оранські перетворилися в правлячу Оранську династію цього королівства. З того часу титул принц вживається, як це зазвичай у монархічному домі, як титул престолонаслідника; якщо спадкоємиця — жінка, вона має титул принцеси (на відміну, наприклад, від Великої Британії, де жінка-спадкоємиця не титулується принцесою Уельською, а так називається тільки дружина спадкоємця).
Список
Принци Оранські — наслідники королівського престолу
| No | Ім'я | Зображення | Герб | За правління | Народився | Спадкоємець корони з | Принц Оранський з | Принц Оранський по | Помер | Дружина |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 25. | Принц Віллем згодом Віллем II |
 |
.svg.png.webp) |
Віллем I | 6 грудня 1792 | 16 березня 1815 Коронування Віллема I |
7 жовтня 1840 став королем |
17 березнч 1849 | Анна Павловна | |
| 26. | Принц Віллем згодом Віллем III |
 |
|
Віллем II | 19 лютого 1817 | 7 жовтня 1840 Коронування Віллема II |
17 березня 1849 став королем |
23 листопада 1890 | Софія Вюртембергська | |
| 27. | Принц Віллем |  |
|
Віллем III | 4 вересня 1840 | 17 березня 1849 Коронування Віллема III |
11 червня 1879 | не було | ||
| 28. | Принц Александер |  |
|
25 серпня 1851 | 11 червня 1879 смерть брата Віллема |
21 червня 1884 | не було | |||
| 29. | Принц Віллем-Олександр згодом Віллем-Олександр |
 |
 |
Беатрікс | 27 квітня 1967 | 30 квітня 1980 Вступ на посаду королеви Беатрікс |
30 квітня 2013 став королем |
– | Максима | |
| 30. | Принцеса Катаріна-Амалія |
 |
 |
Віллем-Олександр | 7 грудня 2003 | 30 квітня 2013 Вступ на посаду Віллема-Олександра |
— | – | нема | |
Див. також
Література
- Herbert H. Rowen, The princes of Orange: the stadholders in the Dutch Republic. Cambridge and New York: Cambridge University Press, 1988.
- John Lothrop Motley, «History of the United Netherlands from the Death of William the Silent to the Synod of Dort». London: John Murray, 1860.
- John Lothrop Motley, «The Life and Death of John of Barenvelt». New York & London: Harper and Brothers Publishing, 1900.
- Petrus Johannes Blok, «History of the people of the Netherlands». New York: G. P. Putnam's sons, 1898.
- Reina van Ditzhuyzen, Het Huis van Oranje: prinsen, stadhouders, koningen en koninginnen. Haarlem: De Haan, [1979].