Нідерландська революція

Європейські території під правлінням іспанського короля Філіпа ІІ Габсбурга близько 1580 р. (Нідерланди забарвлені світло-зеленим кольором) на мапі із позначеними сучасними кордонами

17 провінцій Нідерландів до революції

Карл V отримав Нідерланди у спадок від свого батька Філіпа I Вродливого, а від матері — Іспанію. Сам Карл V народився на території тодішніх Нідерландів, у місті Гент. У 1555 р. він зрікається Нідерландів на користь свого сина Філіпа II, а у 1556 р. і від іспанської корони. Неврожай 1566, підвищення податків, нетерпимість до протестантизму, який набирає обороти, породили реакцію у вигляді іконоборницького повстання, яке було спровоковано протестантськими агітаторами. У той момент штатгальтером Нідерландів була Маргарита Пармська. Однак у 1567 р. іспанський король посилає до Нідерландів із широкими повноваженнями герцога Альбу, чиї «антикризові» заходи буквально підривають країну.

• Національне гноблення з боку іспанської влади;
• Усунення нідерландської знаті від керування державою;
• Жорстоке переслідування кальвіністів;
• Невідповідність Іспанської політики економічним інтересам Нідерландів.

• Припинення переслідування кальвіністів;
• Відновлення «бургундських вольностей»  — особливих прав, що надавалися Нідерландам за часів правління герцогів Бургундських;
• Виведення іспанських військ з Нідерландів;
• Зменшення податків.

Об'єднані Провінції прагнули отримати допомогу від Франції та Англії, і з лютого по травень 1585 р. навіть пропонували кожному монарху суверенітет над Нідерландами.

У той час, як неофіційно Англія підтримувала Нідерланди протягом багатьох років, Єлизавета І не підтримувала повсталих офіційно, позаяк боялася конфлікту з Іспанією. За рік до цього католики Франції підписали договір з Іспанією з метою знищити французьких протестантів. Боячись, що Франція підпаде під контроль Габсбургів, Єлизавета вирішила діяти. У 1585 р., відповідно до Договору, Єлизавета послала графу Лестеру, як Лорду-регенту, від 5000 до 6000 військовослужбовців, у тому числі 1000 кавалеристів. Граф Лестер виявився поганим командиром, а також не розумів чутливих торгових угод між нідерландським регентом та іспанцями. Крім того, Лестер прийняв сторону радикальних кальвіністів, викликавши недовіру католиків та поміркованих. Лестер також зіткнувся з великою кількістю нідерландських патриціїв, коли намагався зміцнити свою владу за рахунок провінцій. Через рік після приїзду він позбувся підтримки народу. Лестер повернувся lо Англії, після чого Генеральні штати, бувши не в змозі знайти підхожого регента, у 1587 р. призначили 20-річного Моріца Оранського на посаду командувача нідерландської армії. 7 вересня 1589 р. Філіп II наказав перемістити усі наявні сили на південь, щоб перешкодити Генріху Наварському стати королем Франції. Для Іспанії Нідерланди стали однією зі сторін французьких релігійних воєн.

Сучасні кордони Нідерландів в основному сформувалися у результаті кампаній Моріца Оранського. Нідерландські успіхи визначалися не тільки тактичною майстерністю, але й фінансовим тягарем Іспанії, який виник в результаті заміни кораблів, втрачених в катастрофічній кампанії Іспанської Армади в 1588 році, а також необхідності переоснащення військово-морських сил для відновлення контролю над морем після наступної англійської контратаки. Однією з найбільш примітних особливостей цієї війни було число заколотів військовослужбовців в іспанській армії через заборгованість по оплаті праці. Сталося щонайменше 40 заколотів в період з 1570 по 1607 рік. У 1595 році, коли король Франції Генріх IV оголосив війну Іспанії, іспанський уряд оголосив про банкрутство. Однак, відновивши контроль над морем, Іспанії вдалося значно збільшити постачання золота та срібла з Америки, що дозволило їй збільшити військовий тиск на Англію та Францію.

В рамках фінансового та військового тиску, в 1598 році, Філіп поступився Нідерландами улюбленій дочці Ізабелли і її чоловікові племіннику Філіпа Альбрехту VII Австрійському (вони виявилися досить компетентними правителями) після укладення договору з Францією. На цей час Моріц займався завоюванням важливих міст в Нідерландах. Починаючи з важливого укріплення Берген-оп-Зом (1588), Моріц завоював Бреду (1590), Зютфен, Девентер, Делфзейле і Неймеген (1591), Стеенвік, Коворден (1592), Гертруденберг (1593), Гронінген (1594), Грунло, Енсхеде, Оотмарсум, Олдензал (1597) і Граве (1602). Ця кампанія проводилася в прикордонних районах сучасних Нідерландів, в серці Нідерландів зберігався мир, який згодом перейшов у нідерландську Золоту добу.

Іспанська влада в Південних Нідерландах була сильною. Тим не менш, контроль над Зеландією призвів до того, що Північні Нідерланди могли контролювати і закрити гирло Шельди, яка пов'язувала з морем важливий порт Антверпен. У порту Амстердама здобули настільки великий зиск з блокади порту Антверпена, що торговці Півночі почали сумніватися в доцільності завоювання Півдня. Кампанія за контроль над південними провінціями почалася в 1600 році за пропозицією Моріца. Попри те, що як причина подавалося звільнення Південних Нідерландів, ця кампанія була спрямована головним чином на усунення загрози для нідерландської торгівлі, що виникла в зв'язку з підтримкою іспанцями торговців Дюнкерка. Іспанці зміцнили свої позиції вздовж узбережжя, що призвело до бою при Ньюпорту.

Армія Генеральних штатів завоювала визнання для себе і свого командира, завдавши поразки іспанській армії у відкритому бою. Моріц зупинив марш на Дюнкерк і повернувся в північні провінції. Поділ Нідерландів на окремі держави стало практично неминучим. При неспроможності усунути загрозу Дюнкерка для торгівлі, держави вирішили створити свої військово-морські сили для захисту морської торгівлі, яка значно зросла за рахунок створення нідерландської Ост-Індійської компанії в 1602 році. Зміцнення нідерландського флоту стало стримуючим фактором для військово-морських амбіцій Іспанії.

У 1609 р. оголошено припинення вогню, після чого між Іспанською імперією, контрольованими іспанцями південними штатами та Об'єднаними провінціями за посередництва Франції та Англії було укладен Дванадцятирічне перемир'я. Під час перемир'я у нідерландському таборі виникли дві фракції, різноспрямовані політично і релігійно. На одному боці були армінійці, до чиїх видатних прихильників належали Ян ван Олденбарневелт (Барневелт) і Гуго Гроцій. Армінійці були, як правило, заможними торгівцями, які прийняли суворіше тлумачення Біблії, ніж класичні кальвіністи. Вони опонували радикальнішим гомарістам, які відкрито проголосили свою вірність принцу Моріцу у 1610 р. У 1617 відбулася ескалація конфлікту, коли республіканці провели «Резолюцію», що дозволяла містам вжити заходів у відношенні гомарістів. Принц Моріц звинуватив Яна ван Олденбарневелта (Барневелта) у державній зраді, він був заарештований, а у 1619 р. страчений. Гуго Гроцій покинув країну після втечі з ув'язнення у замку Левенстейн.

• Це була перша успішна буржуазна революція;
• Унаслідок революції Нідерланди поділені на дві держави  — Голландію (Сполучені провінції Нідерландів) та Бельгію (Південні Нідерланди, що визнали владу Іспанії);
• У результаті поділу країни сформувалося два народи  — голландці-кальвіністи та фламандці-католики;
• У Голландії встановлено республіканську форму правління, до влади прийшли переважно підприємці-купці, буржуазія, нові дворяни;
• У Голландії розпочинається бурхливий економічний розвиток:

 — розвивається виробництво вовняних, шовкових, бавовняних тканин, скляне та цегляне виробництво, суднобудування й суміжні з ним галузі;

 — основа розвитку економіки країни  — торгівля;

 — землі, конфісковані у короля та прибічників Іспанії передані фермерам в оренду або продані;

 — стала колоніальною державою (Північна Америка, Південна Африка, Індонезія).

• Нова історія
• Нова історія (хронологічна таблиця)
• Історія Нідерландів