Приозерне (Івано-Франківський район)
Приозерне́ (колишня назва Псари) — село в Україні, у Рогатинській міській громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
| село Приозерне | |
|---|---|
 Палац-садиба Рея у Приозерному | |
| Країна |  Україна |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район/міськрада | Івано-Франківський район |
| Рада | Рогатинська міська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 462 |
| Площа | 9,933 км² |
| Густота населення | 46,51 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77018 |
| Телефонний код | +380 03435 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°24′54″ пн. ш. 24°28′04″ сх. д. |
| Водойми | Свірж |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77018 Івано – Франківська область, Рогатинський район, с. Дегова, вул. Шевченка, 1 |
| Карта | |
  Приозерне | |
 Приозерне | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Перша згадка
Про Псари відомо з другої половини XVIII століття. Є підстави вважати, що село давніше.
Згадується 9 вересня 1449 року в книгах галицького суду[3].
Перший відомий власник або посідач — Ян Влодкович.[4] Перший відомий власник — галицький підканцлер Юзеф Яблоновський. Будує класицистичну садибу, з колонами, портиком (дерев'яний, згорів у пожежі).
Після смерті магната маєток через спадки і шлюби потрапляє, до графа Станіслава Рея (1833—1873). До 1880-го старий палац розібрали, а ще до того поруч почали зводити нову садибу. Опікувалась тим дружина Станіслава і власне спадкоємиця маєтку Вільгельміна Рей з роду Ґлоґовських.
У 1939 році в селі проживало 1230 мешканців (1060 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 60 поляків, 10 євреїв)[5].
Пам'ятка
Садиба Рея (XVIII—XIX ст.) — маєток у Псарах, належав графському роду Реїв, нащадкам древнього роду Потоцьких[джерело?].
Первісний палацовий комплекс (класичний, з колонадою, портиком) виник у Псарах в другій половині XVIII ст. У 1880 ріці старий палац розібрали, а новий графиня Вільгельміна почала зводити ще за існування будинку-старця. Спроектував нову садибу відомий львівський архітектор Юліан Захаревич. Будівництво садиби в еклектичному стилі завершили в 1882 р.[6]
За радянської влади використовувався для господарчих потреб. Згодом — як психіатрична лікарня . У 1955 р. в палаці оселилися студенти Рогатинського зооветеринарного комплексу. За часів незалежної України тут діяв жіночий монастир, а потім садибу передали УПЦ Київського патріархату.
В'їзна брама побудована у 1822 р. В путівнику-карті «Рогатин» (Тернопіль, «Наш світ») пишуть про те, що в'їзний проїзд палацу колись був наскрізним, але в 1970 році його замурували — тут було вибрано місце для встановлення пам'ятника Леніну.[7]
За повідомленнями ЗМІ, у 2004 році палац проданий у приватні руки[8].
Докладніше: Садиба Реїв (Приозерне)
Відомі люди
Світлини
Садиба Рея (серпень 2010 р.)
Садиба Рея. Вид з західного боку (серпень 2016 р.)
Садиба Рея. Вид зі східного боку
Брама до маєтку
Руїни на території палацового комплексу
Старий парк біля палацу
Примітки
- Псари церква.
- Псари мапа 18ст.
- Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.198, № 2303 (лат.)
- Kazimierz Prszyboś (opracował). Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII ww. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1987. — S. 316. (пол.)
- Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 68 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- http://zik.com.ua/ua/news/2007/12/27/106284
- http://www.castles.com.ua/psary.html
- НА ПРИКАРПАТТІ Є НЕВІДОМЕ СЕЛО ПРИОЗЕРНЕ ІЗ ВРАЖАЮЧИМ ПАЛАЦОМ-КРАСЕНЕМ / Прикарпаття онлайн, 20.06.2017
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1902. — Cz. 1. — T. 5. — S. 171. (пол.)
- Dzwonkowski W. Dzieduszycki Antoni Bazyli (1757—1817) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VI. — S. 106. (пол.)
Посилання
- Об'єкти у Псарах Опис Р. Афтаназого
- Замки та храми України. Псари. Садиба Рея
- Тут був я. Садиба Рея у Псарах
- Пропав будинок, або Скільки коштує духовне відродження, «Дзеркало тижня», 2008
- Дерев'яна церква Преображення 1793
- Psary (2), wś, pow. rohatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 247. (пол.) — S. 247. (пол.)