Приходько Людмила Іванівна

Приходько Людмила Іванівна (нар. 19 червня 1945, м. Канів, Україна) — українська актриса. Народна артистка України (1993). Член правління СТДУ.

Приходько Людмила Іванівна
Народилася 19 червня 1945(1945-06-19) (76 років)
Канів, Канівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність акторка
Нагороди та премії

Життєпис

Людмила Приходько народилася 19 червня 1945 року в місті Каневі Черкаської області.

Закінчила Київський інститут театрального мистецтва (1967, нині університет театру, кіно і телебачення).

Працювала в обласних музично-драматичних театрах у містах Полтаві (1967—1970), Івано-Франківську, Тернополі (1970—1976, нині академічний драматичний театр); від 1976 — у Волинському обласному музично-драматичному театрі (м. Луцьк).

У Канівській школі-гімназії, яку закінчила актриса, заснувала іменну стипендію Л. Приходько.

Ролі

Зіграла понад 150 ролей, у тому числі на тернопільській сцені:

  • Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки),
  • Анна («Земля» за О. Кобилянською),
  • Валя («Іркутська історія» О. Арбузова),
  • Оленка («Голубі олені» Олекси Коломійця),
  • Юля (водевіль «Вірус кохання» Ю. Бобошка і В. Данилевича),
  • Маруся («Роман Міжгір'я» П. Т. Ластівки за І. Ле),
  • Женя («Ціною любові» Корнієнка),
  • Дуся («Я завжди усміхаюсь» Я. Сегеля),
  • Бібі («Чортове плем'я» Т. Мухтарова) та інші.

Нагороди

  • Берегиня України (2017)[1]

Примітки

  1. Занюк Л. І, ставши особистістю, жити не заради власного успіху / Лариса Занюк // Волинь-нова. — 2017. — 3 червня. — С. 6.

Джерела

  • Барна В., Моліцька Г., Щербак Л. Приходько Людмила Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П  Я. — С. 141. ISBN 978-966-528-279-2.
  • Театральна Тернопільщина. Бібліографічний покажчик // Уклад.: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. — 264 с.

Література

  • Демків, Б. Шукай свою мавку…: Творчий портрет // Ровесник. — 1972. — 15 лют.
  • Органіста, С. Вона бачиіз Тарасової гори. // Волинь-нова. — 2016. — 17 грудня. — С. 6.
  • Занюк Л. І, ставши особистістю, жити не заради власного успіху / Лариса Занюк // Волинь-нова. — 2017. — 3 червня. — С. 6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.