Пришивальня

Розташоване за 15 км на північний захід від Фастова на берегах річки Ірпінь.

Фельдшерський пункт, відділення зв'язку, клуб, магазин.

Герб. Верхня чверть щита герба скомпонована двома кольорами (малиновим і зеленим) за принципом «шахматки». Це — своєрідний символ розділу між польськими і російськими землями. Інша частина поля (3/4) — блакитного кольору, у центрі якого розташована охоронна брама сріблястого кольору з елементами золотистого частоколу. Трохи нижче — зображення, як символи могутності та лицарської шляхетності місцевого населення, перехрещені полковницький пернач Семена Гурка (Палія) і козацька шабля.

Прапор. Полотнище прапора повторює кольори герба. Три чверті верхньої частини — блакитного кольору. Тут знаходиться композиційний малюнок — охоронна брама сріблястого кольору та золотистий частокіл. Інша чверть (низ прапора), як шахівниця, розділена двома кольорами — малиновим і зеленим.

За легендою у давні часи три брати Ярош, Томаш і Дідиш на прізвище Пришви почали обробляти нові для себе землі. На їхню честь і почали іменуватися заселені по сусідству території, на яких знаходяться сучасні села Ярошівка, Томашівка, Дідівщина та Пришивальня. Археологічні дослідження свідчать, що люди селилися у цих краях ще в Х-ХІІ століттях. Поблизу Пришивальні, на правому березі річки Ірпінь, збереглися залишки великого городища часів Київської Русі.

На території села знаходяться пам'ятки археології: городище ХІ—ХІІІ ст.н. е., поселення ІІ тис.до н. е. та Х—ХІІІ ст.н. е.

Заснування села пов'язують також з відомим політичним і державним діячем козацького періоду полковником Семеном Гурком (Палієм). На початку 80-х років XVII ст. він зі своїми воїнами прийшов на збезлюднілу багаторічними війнами Київщину та осів у Фастові. На одній із зустрічей з козаками він сказав: «Я настановив собі дуже малу справу — заселити Фастівщину козаками і привчати їх до хліборобства та водночас до захисту вітчизни…» Жилося людям на Паліївщині легше, ніж в інших місцях, тому сюди стікалися селяни-втікачі з різних кінців України, Росії, Білорусі, Молдови. Село швидко приростало населенням.

Зусиллями С.Палія у 90-х роках Фастів стає центром національно-визвольної боротьби, а Пришивальня — одним із вільних козацьких поселень. Поселення було обнесене дерев'яними укріпленнями із земляним валом.

Село Пришивальня, млин

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Георгія с. Пришивальня (приписні с.* Ярошівка, хут. Кончаки) XVIII ст. — Київського пов. Київського нам., з 1797 р. Сквирського, з [1817 р.] ХІХ ст. — Веприківської волості Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України.[2]

10 червня 1920 року Фастів окупували радянська війська. У цей час у Пришивальні створена сільська рада. Першим головою комуністичної сільради був єврей Юхим Ладман. Всього ж за час радянської окупації сільську раду очолювали 11 голів: Олександр Капітонович Грабівський, Степан Костянтинович Грабівський, Франц Костянтинович Грабівський, Василь Григорович Кришевський, Антон Давидович Конюк, Іван Йосипович Завістовський, Володимир Степанович Хоменко, Іван Павлович Хоменко, Василь Володимирович Хоменко, Юрій Павлович Максименко.

1932—1933 — масові смерті від штучного голоду. На кладовищі встановлено хрест жертвам Голодомору 1932-33 років.

1941—1943 — із Пришивальні німці вигнали організаторів Голодомору — сталіністів. У цей час в селі діяв також осередок ОУН на чолі з Миколою Хоменком, який у 1943 році піде в Червону Армію. 116 мешканців села сталіністи довели на смерті на фронтах Другої Світової війни. У центрі села встановлено бронзовий пам'ятник солдату-сталіністу, імена викарбувані на дошці.

У селі загинув професор Петро Михайлович Буйко, який надавав лікарські послуги бійцям диверсійного загону НКВД СРСР. Посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а його іменем названа одна з вулиць Пришивальні.

1945-го у селі створено колгосп «Прогрес». Першим головою правління став і 22 роки беззмінно працював на цій посаді Іван Йосипович Завістовський. Під його керівництвом господарство згодом стало у Київській області одним із найкращих господарств за показниками у зерновому, молочному виробництві та з врожайності цукрових буряків.

Перша початкова школа організована у 1919 році, а в 1922-му збудоване нове шкільне приміщення. У 1930-му школа реорганізована у неповну середню. У 1963—1971 роках директором школи (котру у 1971 році було закрито) була Валентина Іванівна Люковська.

У 1948 році відкрилися колгоспні клуб і бібліотека.

Протягом 1976—2007 років завідувачкою клубу працювала Ніна Хоменко.

• Антоній Каковський — лікар, вчений, доктор медицини;
• Скурський Лев Олександрович — хорунжий Армії УНР, льотчик Повітряного флоту УНР;
• Священномученик о. Григорій Радецький, двоюрідний прадід українського філософа Юрія Чорноморця[3]

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• Український Генеалогічний Форум