Провіденія

Провіденія, також Провидіння (рос. Провиде́ния) — селище міського типу в Чукотському автономному окрузі Росії, адміністративний центр Провіденського міського округу.

Провіденія
рос. Провидения

Координати 64°25′43″ пн. ш. 173°13′02″ зх. д.

Країна  Росія
Адмінодиниця Провіденський район[1]
Дата заснування 1939
Населення 2151 осіб (1 січня 2018)[2]
Телефонний код 42735
Поштовий індекс 689251
GeoNames 4031574
Офіційний сайт provadm.ru/Городские_и_сельские_поселения
Провіденія
Провіденія (Росія)

Етимологія

Селище найменовано за бухтою, в свою чергу названої англійським капітаном Томасом Муром в 1848 році на честь провидіння.

Географічне положення

Селище Провіденія розташоване в південно-східній частині Чукотського півострова, на узбережжі бухти Провидіння Берингового моря. На протилежному березі бухти знаходяться селище Урелікі і аеропорт «Бухта Провидіння».

Історія
Пам'ятник Вітусу Берингу — корабельний якір

Після відкриття в 1660 році бухти Провидіння російської експедицією Курбата Іванова тут регулярно став проводитися промисел і зимівлі китобійних і торгових суден . На початку XX століття, з початком освоєння Північного морського шляху, на узбережжі бухти був організований вугільний склад для поповнення запасів палива кораблів, що прямують в Арктику, і до 1934 року тут з'явилися перші будови майбутнього морського порту, який став містоутворюючим для селища Провидіння.

В 1937 році з прибуттям каравану суден з будматеріалами силами підприємства Провіденстрой почалося активне будівництво порту і селища, і наприкінці 1945 року Камчатський обком ВКП (б) прийняв постанову про створення «в Чукотському районі робочого селища Провіденія на базі населеного пункту Главсевморпути в бухті Провидіння» .

10 травня 1946 року вийшов Указ Президії Верховної Ради РРФСР про утворення селища Провидіння, який вважається офіційною датою заснування поселення.

Селище продовжувало швидко розбудовуватися, цьому сприяла передислокація сюди військових частин. В 1947 році було побудовано першу громадську будівлю — їдальню.

В 1959 році ленінградський проектний інститут «Гіпроарктіка» підготував план забудови селища, враховуючи при цьому особливості рельєфу місцевості. Селище витягнувся вузькою смугою вздовж північного узбережжя бухти, при цьому обмеженість майданчиків для будівництва змусила відбудовувати нові будинки вгору по схилу гори Портова.

В 1962 році був побудований шкіряний завод, через два роки — морзвірокомбінат[3] .

Урелікі — закинуте військове містечко
Пам'ятний знак на честь 75-ї річниці утворення Кенігсбергзького ордена Червоної Зірки 110-го прикордонного загону

В 1975 році відповідно до новоствореного генплану забудови селища, до 2000 року Провіденія мало стати містом із дванадцятитисячним населенням, при цьому пропонувалося перейменувати його на Дежнев. Однак соціально-економічні потрясіння в пострадянський час залишили ці плани нереалізованими. У період з 1994 по 2002 рр. в селищі не велося ніякого будівництва взагалі. До кінця 1980-х в селищі проживало близько 6000 чоловік, але в 1990-х через масовий переїзд жителів відбулося адміністративне об'єднання двох селищ — Урелікі і Провіденія.

Населення
Чисельність населення
1959[4]1970[5]1979[6]1989[7]2002[8]2006[9]2009[10]
4840↗6586↘4643↗5432↘2723↘2719↘2616
2010[11]2011[12]2012[13]2013[14]2014[15]2015[16]2016[17]
↘1970↘1967↗2008↘1951↗1993↗2034↗2082
2017[18]2018[19]2019[20]2020[21]
↗2109↗2151↗2165↘2091

Клімат
Клімат Провіденія
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.
Абсолютний максимум, °C 3 7 3 6 14 22 23,9 22,2 19,1 8 6,1 4,4
Середній максимум, °C −11,1 −12,1 −9,1 −5,1 2,4 8,1 11,9 11,2 6,9 0,4 −5,6 −9,6
Середній мінімум, °C −15,5 −17,5 −15,6 −11,6 −2,2 2,5 6,2 6,1 2,4 −2,9 −9,2 −13,7
Абсолютний мінімум, °C −39,1 −33,7 −32,2 −27,3 −17 −4,1 1,7 −1 −5,6 −16,8 −25,7 −30,4
Норма опадів, мм 48 36 30 33 30 36 54 81 81 60 75 60
Джерело: meoweather. www.meoweather.com. Процитовано 5 березня 2019.

Примітки
  1. ЗКТМУ
  2. 26. Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года — Федеральна служба державної статистики.
  3. Н. Н. Диков. История Чукотки с древнейших времён до наших дней. — М. : «Мысль», 1989. — С. 461. — 20000 прим. — ISBN 5-244-00275-9.
  4. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  5. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  6. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  7. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  8. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  9. Страны Арктики и Антарктика
  10. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  11. Численность населения Чукотского автономного округа, городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. Архів оригіналу за 25 листопада 2014. Процитовано 25 листопада 2014.
  12. Оценка численности населения на 1 января текущего года, человек
  13. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  14. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  15. Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  16. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  17. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  18. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  19. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  20. Численность населения Чукотского автономного округа по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года
  21. Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Провіденія

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.