Процинозух

Процинозух (лат. Procynosuchus) — рід цинодонти з пізнього перму (зони Cistecephalus-Dicynodon). Рештки виявлено в Карру, Замбії та Німеччини[1].

?

†Процинозух
Час існування: Ранній пермський період
260.4 —253.8 млн років

Procynosuchus delaharpeae

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Metazoa)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Надклас:	Щелепні (Gnathostomata)
—	Чотириногі (Tetrapoda)
—	Амніоти (Amniota)
Клас:	†Синапсиди (Synapsida)
Ряд:	†Therapsida
Підряд:	†Cynodontia
Родина:	†Procynosuchidae
Рід:	†Процинозух (Procynosuchus) Broom, 1938

Види

P. delaharpeae
P. rubidgei

Синоніми

* Cyrbasiodon Broom, 1931

Parathrinaxodon Parrington, 1936

Посилання

Вікісховище:	Procynosuchus
Fossilworks:	39172

Процинозух одержав свою назву від палеонтолога Роберта Брума в 1937 р. Він же в 1931 р. дав назву іншому цинодонту — цирбазіодону (лат. Cyrbasiodon). Паррингтон в 1936 р. дав ім'я ще одному цинодонту — паратрінаксодону (лат. Parathrinaxodon). Обидві тварини вважаються синонімами процинозуха (це одна і та ж тварина). Згідно Міжнародного кодексу зоологічної номенклатури, цирбазіодон і паратрінаксодон — пріоритетні назви, адже вони були присвоєні раніше. Але, на відміну від процинозуха, чия назва досить часто зустрічається в науковій літературі, ці назви рідко використовувалися після присвоєнн. У 2009 р. деякі вчені запропонували присвоїти Procynosuchus статус «збереженої» назви (nomen conservandum), а Cyrbasiodon і Parathrinaxodon — статус «відкинутої» назви (nomena rejecta). У 2010 р. процинозуху було присвоєно статус «збереженої назви». До речі, з верхнього перму Росії був описаний цинодонт Cyrbasiodon vladimiriensis, який в даний час вважається видом роду процинозух.

Опис

Багато рис анатомії припускають водний спосіб життя. Наприклад, широкі зигапофізи хребців передбачають добру бічну рухливість тіла, а це означає, що Procynosuchus міг плавати подібно до вугра. Хвіст процинозуха незвично довгий як для цинодонта. Довгі гемальні арки утворюють широку пласку поверхню, що теж важливо для плаваючої тварини. Відносно плоскі кістки стопи, можливо, також були адаптацією до плавання, ноги могли використовуватися як весла. На стегнах помітні місця кріплення дужих м'язів. Довжина процинозуха становить 60 см.

Виноски

Kemp T.S. The Origin and Evolution of Mammals. — Oxford: Oxford University Press, 2005. — ISBN 0-19-850760-7.

Система/ Період	Відділ/ Епоха	Ярус/ Вік	Вік (млн років)
Тріас, T	Нижній/Ранній, T₁	Індський, T₁i	молодше
Перм, P	Лопінгій, P₃	Чангсінзький, P₃c	251,902	254,14
	Лопінгій, P₃	Вучапінзький, P₃v	254,14	259,1
	Гваделупій, P₂	Кептенський, P₂c	259,1	265,1
		Вордійський, P₂w	265,1	268,8
		Роудський, P₂r	268,8	272,95
	Цисуралій, P₁	Кунгурський, P₁k	272,95	283,5
		Артинський, P₁art	283,5	290,1
		Сакмарський, P₁s	290,1	295,0
		Ассельський, P₁a	295,0	298,9
Карбон, C	Верхній/Пізній, C₃	Гжельський, C₃g	древніше
Підрозділи Тріасової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік[1].

Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Kemp T.S. The Origin and Evolution of Mammals. — Oxford: Oxford University Press, 2005. — ISBN 0-19-850760-7.

[stratigraphy.org-2] Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.