Прісовський Костянтин Адамович
Костянти́н Ада́мович Прісо́вський (1878, Київ — 15 лютого 1966, Мужен, Франція) — генеральний хорунжий армії Української Народної Республіки та Української Держави.
| Костянтин Адамович Прісовський | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народження |
1878 Російська імперія | |||||||||
| Смерть |
15 лютого 1966 Франція, Мужен | |||||||||
| Поховання | Приморські Альпи | |||||||||
| Країна |
 УНР, Гетьманат | |||||||||
| Приналежність |
 Армія УНР, Української Держави, Збройні Сили Півдня Росії | |||||||||
| Освіта | Чугуївське військове училище | |||||||||
| Звання | генерал-хорунжий армії УНР, Української Держави | |||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Прісовський Костянтин Адамович у Вікісховищі | ||||||||||
.png.webp){kind=small}
Життєпис
Костянтин Прісовський народився 1878 року.
Служба в Російській армії
У 1901 році закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище, вийшов підпоручиком до 130-го піхотного Херсонського полку (Київ). На початку Першої світової війни разом з кадровими офіцерами був виділений на формування 278-го піхотного Кромського полку, у складі якого брав участь у боях. Був нагороджений Георгіївською зброєю (14 червня 1915 року) та орденом Святого Георгія IV ступеня (24 вересня 1915 року).
У 1916–1917 рр. — полковник, командир 278-го піхотного Кромського полку. З 28 червня 1917 року — генерал-майор, начальник 10-ї Туркестанської стрілецької дивізії.
Служба в Армії УНР та Української Держави
Під час вуличних боїв з більшовиками у Києві у січні 1918 року командував сформованим офіцерським загоном, на чолі якого разом з військами Центральної Ради відступив з міста. З 9 лютого 1918 року — начальник Окремого Запорізького загону (згодом — бригади), до складу якого було зведено рештки всіх українських частин, що відступили з Києва.
У лютому-березні 1918 року керував загальним наступом українських військ на Київ. З 3 березня 1918 року — губернський комендант Київщини, а також — комендант гетьманського палацу. У листопаді 1918 року сформував т. зв. Запорізький загін для боротьби з військами Директорії, однак у перший же день перебування на фронті загін перейшов під Києвом на бік повстанців.
Служба в Збройних Силах Півдня Росії
З січня 1919 року служив у Збройних Силах Півдня Росії. З осені 1919 року, в білогвардійській Російській армії генерала барона Врангеля — начальник Костянтинівського військового училища, на чолі якого у 1920 році брав участь у боях за Крим.
Джерела та література
- А. О. Буравченков. Прісовський Костянтин Адамович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 14. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 536 с. ISBN 966-8201-26-4
- М.В.Омелянович-Павленко (2007). Спогади командарма (1917-1920). Київ: Темпора. с. 543. ISBN 966-8201-24-8.
- Генерал запорожців. Бойовий шлях Костянтина Прісовського // Український тиждень № 3 (271) від 17 січня 2013 р.