Публій Сервілій Ватія Ісаврік

Публій Сервілій Ватія Ісаврік (лат. Publius Servilius Vatia; 130 — 44 роки до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 79 року до н. е., цензор 55 року до н. е.

Публій Сервілій Ватія Ісаврік
лат. Publius Servilius Vatia Isauricus
Народився 120 до н. е. або 134 до н. е.[1]
Стародавній Рим
Помер 44 до н. е.[1]
Рим, Римська республіка
Країна Стародавній Рим
Діяльність Ancient Roman politician
Суспільний стан шляхтич[1]
Посада давньоримський сенатор[2], консул[2], проконсул і цензор Стародавнього Риму
Батько Гай Сервілій Ватія
Мати Caecilia Metellad[1][1]
Брати, сестри Марк Сервілій[1][1] і Гай Сервілій Ватія[1][1]
У шлюбі з невідомо
Діти Публій Сервілій Ватия Ісаврік[1][1]

Життєпис

Походив з впливового плебейського роду Сервіліїв. Син Гая Сервілія Ватія, претора 114 року до н. е., та Цецилії Метелли, доньки Квінта Цецилія Метелла Македонського, консула 143 року до н.е.

У 100 році до н. е. брав участь у придушенні руху Луція Аппулея Сатурніна. У 98 році до н. е. його обрано народним трибуном. У 90 році до н. е. став претором, як пропреторство отримує Кілікію або Сардинію, якою керував у 89—88 роках до н. е. Тоді одержав низку перемог над місцевими племенами, за що отримав тріумф.

При підтримці у 87 році до н. е. Луція Корнелія Сулли боровся за консульство, але програв вибори. Брав участь у громадянській війні на боці Сулли. У 87 році до н. е. як легатзахищав м. Арімін від маріанців, але був витіснений звідти Гаєм Марієм Гратидіаном. У 82 році до н. е. знову став легатом Сулли й одержав рішучу перемогу над маріанцями під Клузієм.

У 79 році до н. е. його обрано консулом разом з Аппієм Клавдієм Пульхром. На цій посаді намагався завадити наданню тріумфу Гнею Помпею Великому, але марно. У 78—74 роках до н. е. обіймав посаду проконсула Кілікії, де вів війни з піратами та місцевими племенами на чолі із Зенікетом. Перших він повністю розбив біля узбережжя, після чого захопив землі біля моря в Лікії та Памфілії. У 74 році до н. е. Ватія перетнув гори Таври й розбив плем'я ісаврів, приборкавши їх. За це він отримав тріумф й почесний агномен «Ісаврік».

Приблизно у 77 році до н. е. Публій Сервілій став членом колегії понтифіків. Згодом у 70 році до н. е. був одним з суддів у процесі Корнелія Верреса. У 63 році до н. е. балотувався на посаду великого понтифіка, але програв Гаю Юлію Цезарю. Того ж року при обговорені долі учасників змови Катіліни Ватія виступив за смертну кару для них. У 57 році до н. е. підтримав пропозицію щодо повернення до Риму Марка Туллія Цицерона.

У 55 році до н. е. Публія Сервілія обрано цензором разом з Марком Валерієм Месалою Нігером. Разом з колегою намагався виправити течію Тібра, але без успіху.

Родина

Джерела
  • Flor. I 41, 4—5
  • Volker Fadinger: Servilius (I 27). In: Der Kleine Pauly (KlP). Band 5, Stuttgart 1975, Sp. 144.
  • Act. tr. Degrassi 84 сл., 563
  • Henry A. Ormerod: The Campaigns of Servilius Isauricus against the Pirates. In: The Journal of Roman Studies, Bd. 12 (1922), S. 35-56.
  1. Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.