Проконсул Стародавнього Риму

Проконсул (лат. proconsul, від лат. pro — замість та лат. consul — консул) — державна посада і титул у Стародавньому Римі часів Римської республіки та імперії, а також, в подальшому, у Візантії. У подальшому цю назву для означення державної посади використали у Великій Британії, для означення деяких адміністративних посад американської влади за межами США.

Стародавній Рим

Періоди

Поняття проконсулату

За часів Римської імперії проконсулом міг стати колишній консул, який отримав відповідний державний (в подальшому, імперський) мандат. Мета проконсулату полягала в створенні додаткових військових командирів для підтримки або проведення військових операцій. З надбанням територій за межами італійської частини Стародавнього Риму, які були приєднані як римські провінції, проконсул ставав одним з трьох губернаторів провінцій. Іншими двома були пропретор і проквестор. Проконсула, як правило, відправляли у ту провінцію, у якій було багато римських військ.

Межі проконсульської влади

Проконсули мали владу консулів (часто лише на обмеженій території, часто за межами міста — столиці провінції і тільки за межами Риму), але, на відміну від консулів, не вибирались на цю посаду зібранням по центуріям (центуріатні коміції, лат. comitia centuriata). Вперше цю посаду започаткували для Марка Клавдія Марцелла, якому під час Другої Пунічної війни після закінчення його консульських повноважень було збережено положення головнокомандувача. Хоча Тит Лівій згадує, що титул «проконсул» надали Квінту Публію Філону у 327 році до н. е. під час другої Самнитської війни.[1] Тит Лівій згадує й раніших римських діячів, яких називали проконсулами. Але ймовірно, що тоді проконсулами називали командирів резервних військ.[2]

Проконсулат під час занепаду Римської республіки

Коли число римських провінцій за часів останнього періоду Римської республіки стало великим, було запроваджено для консулів, які провели консульський рік у Римі, відправляти їх для ведення або припинення війни в провінції для допомоги цивільній владі там. Рідко відбувалось, що проконсулом ставав той, хто до цього не був консулом. Зокрема, таким проконсулом в Іспанії став Публій Корнелій Сципіон Африканський у 211 році до н. е., що був занадто молодим аби стати консулом. Це була виняткова міра, яка створила в подальшому прецедент.

Проконсулат під час Римської імперії

Зі створенням імперії Октавіаном Августом відбувся поділ римських провінцій на ті, що були під безпосереднім управлінням самого імператора, та такі, якими управляв римський сенат. Посади проконсулів залишилися у сенатських провінціях.

Під час занепаду Римської імперії імператор Діоклетіан значно збільшив число проконсулів аби обмежити владу губернаторів провінцій.

Після того, як Візантійська імперія стала правонаступницею Римської імперії, частина деяких її єпархій перебувала під управлінням проконсулів. Зокрема подібне відбувалось у провінції Азія, македонських та африканських провінціях.

Див. також

Примітки
  1. Liv. VIII.23, 26
  2. Proconsul. Ancient Roman official. The Editors of Encyclopædia Britannica

Література
  • Leonhard Schmitz Proconsul /A Dictionary of Greek and Roman Antiquities, John Murray, London, 1875. посилання (англ.)
  • Покровский И. А. История римского права. СПб. Издательство «Летний сад», 1999 г. (рос.)
  • Теодор Моммзен. Римская история. посилання (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.