Маскування (військова справа)

Маскування — у військовій справі — вид бойового забезпечення, що організовується та здійснюється у воєнний та мирний час з метою приховування від противника складу сил власних військ і введення його в оману стосовно власних намірів та розташування своїх військ, споруд, вогневих позицій тощо.

Військова справа
та
Війна
Стратегія
Маскування позиції кулемета «Віккерс». 1915
Маскування танка в 1917. Техніка ховалася маскувальними сітками
Надувний танк М4 «Шерман», який повинен був вводити німецьких розвідників в оману щодо розташування сил союзників
Військовий камуфляж
Димова завіса у виконанні американських військових

Українське законодавство надає наступне визначення: «Оперативне маскування — комплекс об'єднаних єдиним задумом організаційно-технічних заходів штабів, військ (сил), військових об'єктів, спрямованих на вирішення завдань щодо досягнення прихованості та введення противника (іноземних розвідок) в оману відносно складу, положення, стану угруповань своїх військ (сил), задуму майбутніх дій та приховування діяльності військ (сил) з метою забезпечення успіху підготовки і ведення операцій (бойових дій), примусивши противника прийняти помилкове рішення, досягнувши раптовості дій військ (сил) та підвищивши їх живучість. Воно включає приховування діяльності військ (сил) і введення противника в оману відносно цієї діяльності»[1].

Історія

Маскування незважаючи на свою простоту є важливим інструментом військової тактики і однією з головних різновидів бойового забезпечення. Винахід бездимного пороху в значній мірі полегшило завдання маскування, бо пороховий дим неминуче виявляв противнику розташування військ і вказував мета, за якою треба вести пристрілювання. Цим і пояснюється, чому всі європейські армії настільки швидко перейшли до бездимному пороху.

З поширенням скорострільних гвинтівок у другій половині XIX століття традиційна практика пересування військ по фронту щільними групами або зімкненими рядами в обмундируванні, зробленому для зручності спостереження з яскравого сукна вийшла з практики. З поширенням кулеметів і мінометів, які включають прямі легко замаскованості і в змозі зупинити просування ворога, втрати серед атакуючих військ стали настільки високі, що під час Першої світової війни бойові дії перейшли в стадію окопної війни, коли просування військ з фронту було можливо тільки з величезними втратами для наступаючих. Розвідка з повітря також змусила всі воюючі сторони акуратно маскувати артилерійські батареї і тилові військові установки. Також для відволікання уваги супротивника від головних сил артилерії стали застосовувати різноманітні демонстрації, помилкові позиції та інше для розпилення його контрбатарейного вогню. Але й зі свого боку стало необхідно вміти розпізнавати аналогічні заходи, що вживаються противником.

Звукове маскування

При веденні противником контрбатарейного вогню звукове маскування грає важливішу за зорову роль для введення противника в оману стосовно дійсної дислокації вогневих батарей. Під час Другої світової війни широке поширення одержав спосіб звуковий маскування місцезнаходження батареї. Для цього використовувалися вибухпакети, що імітують звук пострілу артилерії. Зокрема, цей метод використовувався для того, щоб викликати контрбатарейний вогонь на місце розташування вибухових пакетів, і тим самим розкрити положення батареї противника. Також були спроби створити імітатори розриву снарядів (для того, щоб пости звукової розвідки противника видавали неправильні поправки). Якщо перший метод став широко застосовним, то другий не виправдав покладених на нього надій, і в наш час майже не застосовується.

Історичні приклади

Битва при Камбре

Під час битви при Камбре в 1917 року величезне значення при підготовці до операції мала маскування і секретність оскільки за планом британського командування наступ у Камбре повинно було застати німецьке командування зненацька. Танки підвозилися на фронт у вечірній час, далі рухалися своїм ходом до лінії фронту. Крім цього англійці постійно вели вогонь з кулеметів і мінометів, щоб заглушити ревіння танкових двигунів. Всі ці заходи маскування в підсумку принесли свої плоди. Німецьке командування нічого не підозрювало про підготовку наступу, навіть попри те, що незадовго до початку операції двоє полонених солдатів британської армії на допиті вказали точну дату початку наступу у Камбре — 20 листопада.

Маскування та захист від високоточної зброї

Із зростанням технологій застосування засобів враження доведено, що застосування високоточної зброї (ВТЗ) набагато ефективніше, аніж звичайних вогневих засобів. Захист від ВТЗ полягає в «обмані» засобів виявлення і наведення бойових частин ракет.

Для зниження ефективності виявлення наших військ слід розуміти, що розвідка противником здійснюється як оптично (візуально)[2], так і через порівняння радіоконтрасної мапи місцевості[3]. Отже, відповідно, і захист має здійснюватися по таких напрямках:

  • Візуальне приховування об'єктів шляхом використання пофарбування під тло місцевості, застосування сіткових масок за кольором відповідної пори року, спотворення форми об'єктів як масками, так і обвалуванням інженерних споруд ґрунтом із його дернуваням, закиданням сіном, тощо.
  • Спотворення інфрачервоної ідентифікації об'єкта[4]
  • Зниження ефективності виявлення наших об'єктів по випромінюванню, і, натомість, створення хибних об'єктів, що сприймалися б як радіоконтрасні цілі. Виконується як організаційними засобами (обмеження часу, потужності роботи на передачу, маневр частотами, застосування антен із вузькими діаграмами спрямованості, тощо), так і безпосередньо інженерними засобами: створюються хибні цілі шляхом виставляння кутникових відбивачів, радіоконтрасних масок, тощо.

Див. також

Примітки
  1. Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений Наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440 (Редакція від 15.09.2017)
  2. У наш час включаючи супутникові системи стеження з космосу
  3. Що дозволяє виявляти бронеоб'єкти і об'єкти, що випромінюють: радіостанції, РЛС, радіорелейні станції, станції стільникового та космічного (супутникового) зв'язку, тощо.
  4. Скажімо, окоп станції електроживлення перекривається колодами, обваловується, від вихідного колектора рукавами відводяться гарячі вихлопні гази на безпечну віддаль, де додатково розпалюються бочка з паливом чи паяльна лампа — створюється так звана інфрачервона пастка.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.