Пушкарі (Новгород-Сіверський район)

Пушкарі́ село в Україні, в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області. Орган місцевого самоврядування Ковпинська сільська рада.

село Пушкарі
Десна біля села Пушкарі. Біла гора.
Десна біля села Пушкарі. Біла гора.
Країна  Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Новгород-Сіверський
Рада Ковпинська сільська рада
Облікова картка Пушкарі 
Основні дані
Засноване 1672
Перша згадка 1672 (350 років)[1]
Населення 376
Територія 1,28 км²
Площа 1,28 км²
Густота населення 293,75 осіб/км²
Поштовий індекс 16022
Телефонний код +380 4658
Географічні дані
Географічні координати 52°12′02″ пн. ш. 33°17′30″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
162 м
Водойми р. Десна
Відстань до
обласного центру
190 км
Відстань до
районного центру
30 км
Найближча залізнична станція Новгород-Сіверський
Відстань до
залізничної станції
30 км
Місцева влада
Адреса ради Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, с. Пушкарі, вул. Шкільна, буд. 16
Карта
Пушкарі
Пушкарі
Мапа

Населення становить 376 осіб.

Археологічні розвідки

Тут Михайло Рудинський (1932—1933) і П. Борисковський (1937—1939) досліджували групу пізньопалеолітичних (мадленських) стоянок з тридільними півземлянками та крем'яним і кістяним приладдям у них. Біля Пушкарів у культурному шарі знайдено багато кісток різних диких тварин, що вказує на мисливський спосіб життя жителів[2]

Назва

За легендою, 1708 році проїжджав селом «з варягів в греки» російський цар Петро І.[1] Йому так сподобалося село на узвишші біля Десни, що він наказав спорудити фортецю і поставити гармати. Село, через солдатів-пушкарів, назвали теж Пушкарі.

Історія

За даними на 1859 рік у козацькому й казенному селі Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії мешкало 652 особи (312 чоловічої статі та 340 — жіночої), налічувалось 80 дворових господарств, існували 2 православні церкви[3].

Станом на 1886 у колишньому державному селі Кам'янсько-Слобідської волості мешкало 668 осіб, налічувалось 132 дворових господарства, існували 2 православні церкви й крупорушка[4].

За даними на 1893 рік у поселенні мешкало 2949 осіб (468 чоловічої статі та 503 — жіночої), налічувалось 226 дворових господарств[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 1048 осіб (482 чоловічої статі та 566 — жіночої), з яких 1048 — православної віри[6].

У 1897 році відкрито церковно-приходську школу.

У 70-80–ті роки було збудовано водопровід, асфальтну дорогу, десятки житлових будинків для колгоспників, дитячий садок, контору, майстерню для машинно-тракторного парку, пилораму, тваринницький комплекс на 5 тис. голів великої рогатої худоби, свиноферму та зерносклади.

Із січня 2015 року село Пушкарі стало центральною садибою Ковпинської сільської ради. До цього сільрада була у Ковпинці.[1]

Пам'ятки природи

«Ковпинський вихід» — потужні джерела, розташовані на північ від села. Є гідрологічною пам'яткою природи місцевого значення[7][8] (від 1964 року[9]) (52°12′56″ пн. ш. 33°17′38″ сх. д.).

На південь від села розташована геологічна пам'ятка природи місцевого значення «Погон» площею 5 га[9], що має увійти до проектованого Національного природного парку «Подесіння»[10][11]

Відомі земляки

  • Шарпило Петро Дем'янович — Герой Радянського Союзу.

Див. також

Джерела та література

Література

Примітки

  1. Історія села Пушкарі, Ковпинська сільська рада
  2. М. Рудинський «Пушкарівський палеолітичний постій і його місце в українському палеоліті», 1947; П. Борисковський «Палеолітична стоянка Пушкарі І», 1947
  3. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2053)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Календарь Черниговской губерніи на 1893 годъ. Изданіе Черниговскаго Губернскаго Статистического Комитета. Годъ пятнадцатый. Черниговъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1892, (стор. 144), (код 1948)
  6. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-266)
  7. Природно-заповідний фонд України. Чернігівська область. Архів оригіналу за 11 травня 2014. Процитовано 8 квітня 2014.
  8. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області. База даних природно-заповідного фонду. Новгород-Сіверський район. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 квітня 2014.
  9. Рішення Чернігівського облвиконкому від 27.04.1964 р. № 236
  10. Території та об'єкти природно-заповідного фонду, що увійдуть до складу НПП «Подесіння».
  11. Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.