Пшеничников Юрій Павлович

Юрій Павлович Пшеничников (2 червня 1940, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР 20 грудня 2019) — радянський футболіст, воротар. Заслужений майстер спорту (2003).

Юрій Пшеничников
Юрій Пшеничников
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Павлович Пшеничников
Народження 2 червня 1940(1940-06-02) (81 рік)
  Ташкент, УзРСР, СССР
Смерть 20 грудня 2019(2019-12-20) (79 років)
  Москва, Росія[1]
Зріст 182 см
Вага 77 кг
Громадянство СРСР
Позиція воротар
Юнацькі клуби
«Трудові резерви» (Ташкент)
Професіональні клуби*
1958—1959 «Трудові резерви» (Ташкент) ? (-?)
1960—1967 «Пахтакор» 177 (-?)
1968—1971 ЦСКА 66 (-44)
1972 «Пахтакор» 21 (-?)
Національна збірна
1966—1970  СРСР 19 (-21)
Тренерська діяльність**
1978 ЦСКА тренер
1979—1983 «Контхаб»
1989 КОСФАП
1990 СКА (Ростов-на-Дону)
1991 «Пресня» тренер
1993 «Асмарал» тренер
1994—1995 «Ратель-Хайма»
1999—2000 ЦСКА тренер
2005—2007 «Динамо» (Москва) тренер
Звання, нагороди
Нагороди
Заслужений майстер спорту Росії

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія

Батько Юрія зник безвісти під час Великої вітчизняної війни, і мати дала йому своє прізвище.[2]

Перший тренер — Л. Янсон. Саме він поставив Юрія у ворота. Почав грати в 1956 році в юнацькій команді «Трудові резерви» (Ташкент). З 1958 року — в основній команді «Трудових резервів», яка виступала в класі Б.

У 1960 році дебютував за «Пахтакор» (Ташкент). Два сезони поспіль — 1961 і 1962 — провів без жодної заміни.

У 1968 році перейшов з «Пахтакора» в ЦСКА. Йому відразу присвоїли офіцерське звання лейтенанта і виділили трикімнатну квартиру. За підсумками року він був визнаний кращим воротарем країни.

У 1969 році травмував праву руку, куди лікарі йому поставили платинову пластину. В результаті Пшеничников не потрапив на чемпіонат світу 1970 року у Мексиці, а коли повернувся до гри, новий тренер Валентин Ніколаєв відправив його в дубль. Пшеничников, у свою чергу, написав рапорт про звільнення і два місяці не з'являвся в команді. При цьому самостійно щодня тренувався в Сокольниках.

Через деякий час, уже звільнений з армії, футболіст заглянув у ЦСКА. Ніколаєв несподівано запропонував йому зіграти на наступний день за дублерів і пообіцяв, що, якщо залишиться задоволений його грою, поверне в основний склад. Пшеничников погодився. Армійці виграли у дублерів «Торпедо» з рахунком 4:0, і в наступному матчі — з ростовським СКА — він знову став у ворота основного складу. ЦСКА переміг 5:1, та до кінця чемпіонату він вже нікому не поступався своїм місцем.

У 1972 році, коли «Пахтакор» боровся в першій лізі за путівку в клас найсильніших, Пшеничников повернувся в Ташкент і фактично став граючим тренером. Це був його останній ігровий сезон — через травму він завершив кар'єру.

У чемпіонатах СРСР у вищій лізі провів 243 матчі.

У збірній СРСР провів 19 матчів. Дебютував у національній команді 18 вересня 1966 року в Белграді в матчі проти СФРЮ (2:1). Закінчив кар'єру в збірній також матчем проти СФРЮ (4:0) 28 жовтня 1970.

Працював тренером у ЦСКА в 1978 році. По лінії Міністерства оборони СРСР виїжджав на роботу з армійськими командами в зарубіжних країнах. У 1979—1983 був головним тренером команд лаоського «Контхаба», у 1989 — клубу КОСФАП (Антанаріву, Мадагаскар), який роком раніше привів до чемпіонського титулу Володимир Мунтян.

У 1984-88 роках працював директором СДЮШОР ЦСКА.

В 1990 році, по липень, працював тренером ЦСКА-2, а з вересня очолив СКА (Ростов-на-Дону). Ростовській команді допомогти він не зміг — клуб зайняв 20-е місце (з 22-х) в Центральній зоні 2-ї ліги і вилетів в 2-у нижчу лігу.

У 1991 перейшов на роботу тренером в «Асмарал». У 1994-95 (по жовтень) знову працював за кордоном — головним тренером у клубі з ОАЕ «Ратель-Хайма».

З грудня 1995 року — тренер СДЮШОР ЦСКА (Москва), працював з юними футболістами аж до 1999 року. У 1999—2000 роках — тренер воротарів у ЦСКА.

У 2002—2003 — тренер СДЮШОР «Торпедо-ЗІЛ» (Москва).

У 2002 відкрив «Клуб футбольних воротарів Пшеничникова», де сам працював з дітьми від 10 років і старше[3].

З березня 2005 по вересень 2008 — тренер групи воротарів СДЮШОР «Динамо» (Москва).

Досягнення

Як футболіста

Як тренера

  • 1981, 1982 — чемпіон Лаосу
  • 1980 — володар Кубка Лаосу
  • Нагороджений медаллю «Шухрат» (2006)[4]

Родина

Перша дружина: Любов Андріївна Щоголєва (27.01.1942 — 12.12.2001)

Діти: Світлана (1962 р. ню), Лариса (1970 р. н.)

Друга дружина: Любов Василівна

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.