Пялль Едуард Миколайович
Едуард Миколайович Пялль (15 жовтня 1903, село Кооса Куристської волості Ліфляндської губернії, тепер Естонія — 13 червня 1989, місто Таллінн, тепер Естонія) — естонський радянський діяч, мовознавець, голова Президії Верховної ради Естонської РСР, заступник голови РНК Естонської РСР, секретар ЦК КП(б) Естонії з пропаганди та агітації. Член Бюро ЦК КП(б) Естонії з 27 липня 1944 до 26 березня 1950 року. Депутат Верховної ради СРСР 2—3-го скликань. Член-кореспондент Академії наук Естонської РСР (з 1961 року).
| Пялль Едуард Миколайович | |
|---|---|
| ест. Eduard Päll | |
| Народився |
15 жовтня 1903[1] село Кооса Куристської волості Ліфляндської губернії, тепер Естонія |
| Помер |
13 червня 1989[1] (85 років) Таллінн, Естонська РСР, СРСР |
| Поховання | Метсакальмісту |
| Національність | естонець |
| Діяльність | письменник, політик |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Посада | Q109937210? |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
                |
Біографія
З 1915 до 1918 року навчався в Тартуській комерційній школі.
З грудня 1918 до серпня 1919 року служив у Червоній армії.
З вересня 1919 до 1921 року навчався на робітничому факультеті при Естонському пролетарському університеті.
Член РКП(б) з 1920 року.
До серпня 1924 року — студент Ленінградського естонського педагогічного інституту.
У серпні 1924 — серпні 1926 року — викладач Татарської районної школи радянського та партійного будівництва Сибірського краю.
У серпні 1926 — серпні 1929 року — студент Ленінградського педагогічного інституту імені Герцена.
У вересні 1929 — серпні 1932 року — викладач естонської мови в Естонсько-фінському педагогічному технікумі.
У серпні 1932 — червні 1935 року — аспірант Ленінградського інституту мовознавства. У червні 1935 — червні 1938 року — вчений секретар Ленінградського інституту мовознавства.
У червні 1938 — червні 1940 року — завідувач кабінету фінно-угорських мов Інституту мовознавства Академії наук СРСР.
У вересні 1940 — січні 1941 року — заступник редактора газети «Комуніст» в місті Талліні.
18 лютого 1941 — 30 грудня 1943 року — заступник голови Ради народних комісарів Естонської РСР.
Одночасно, 3 червня 1941 — 1943 року — народний комісар державного контролю Естонської РСР.
23 квітня 1943 — 5 квітня 1947 року — секретар ЦК КП(б) Естонії з пропаганди та агітації.
5 березня 1947 — 4 липня 1950 року — голова Президії Верховної ради Естонської РСР.
У 1950—1955 роках — завідувач кафедри естонської мови та літератури Таллінського педагогічного інституту.
У 1955—1968 роках — директор Інституту мови та літератури Академії наук Естонської РСР.
У 1968—1973 роках — академік-секретар відділення суспільних наук Академії наук Естонської РСР.
У 1973—1974 роках — старший науковий співробітник Інституту мови та літератури Академії наук Естонської РСР.
З 1974 року — персональний пенсіонер у місті Талліні.
Помер 13 червня 1989 року в Таллінні. Похований на цвинтарі Метсакальмісту.
Нагороди та премії
- орден Леніна (12.10.1973)
- орден Жовтневої Революції (14.10.1983)
- орден Вітчизняної війни І ст.
- орден Вітчизняної війни ІІ ст. (11.03.1985)
- орден Трудового Червоного Прапора (14.01.1963)
- орден Червоної Зірки
- орден «Знак Пошани» (30.12.1956)
- медалі
- Заслужений діяч науки Естонської РСР (1969)