Підгорб

Засновано 1912 року[1] Колишні назви населеного пункту — село «Гетьфорк»[5], «Барвінок»[1].

Село Підгорб лежить за 3,4 км на південний схід від районного центру, фізична відстань до Києва — 608,9 км[4].

В урочищі Береги, що на південній околиці села, на пологій терасі Великолазівської гори – поселення епохи енеоліту.

Церква Вознесіння Господнього. 2000.

Маленьке село ніколи не мало церкви і належало до парохії в Великих Лазах. До Першої світової війни в селі була дзвіниця з 60-кілограмовим дзвоном, що походила, очевидно, з 19 ст. Дзвін реквізували в 1917 р. на військові потреби, після чого дзвіницю селяни продали.

Нову дерев’яну каркасну дзвіницю побудували у вересні 1922 р. біля школи, на землі вдови Амброзія Шенвізнера. Спорудження обійшлося в 180 чехословацьких корон, а за 100 корон бляхар вкрив споруду шатровим дахом. Розповідають, що до спорудження дзвіниці був причетним Юрій Бланарь. Тоді ж у М. Ґеївцях на дзвонарні Ф. Еґрі купили за 4400 корон дзвін, що важив 72 кг, і похрестили його на Петра. Обряд освячення дзвіниці здійснив 10 листопада 1922 р. великолазький духовник о. Варфоломій Талапкович та півцевчитель Іван Копа в присутності селян Підгорба та сусідніх сіл. За радянської влади дзвіницю перенесли на цвинтар.

У 1996 р. розпочато спорудження двох мурованих церков – греко-католицької та православної.

Ідея спорудження церкви належить Альберту Ізганичу та його дружині Марті. За основу взяли базилічну церкву 1908 р. в селі Минай і влітку 1997 р. почалася робота. Фундамент був готовий восени того ж року, а до кінця 1999 р. основні будівельні роботи було завершено. Весною 2000 р. на вежі встановили відлитий у Польщі 500-кілогра-мовий дзвін, вкрили вежу бляшаним бароковим завершенням і на свято Вознесіння освятили церкву. Увесь процес організації спорудження, надходження коштів, створення проекту взяв на себе А. Ізганич, а поки тривало будівництво вірники молилися в будинку Ізганичів.

Багато підприємств та організацій Ужгорода і околиць матеріальною та фінансовою допомогою вписали свою сторінку в історію спорудження церкви. Постійно жертвує на будівництво Юрій Калинин з Барвінку. На різних етапах будівництва невтомно трудилися Ярослав Ластівка, Тиберій Бланар, Юлій Юрочко, Олександр Демчак, Емерих Кіш, Павло Мікеш, Ростислав Личко.

Церква св. Петра і Павла. 1999.

Давніше село не мало церкви, а впродовж 1990-х років споруджено аж дві церкви – православну і греко-католицьку. Камінь під спорудження православної цегляної церкви за проектом інженера Валерія Мелєнтьєва освятив о. Іван Криванич перед святом св. Петра і Павла 1992 р. Через рік уже був фундамент.

У 1994 р. вимурували стіни, у 1995 – поклали верх і турню, посвятили і встановили надбанні хрести, виготовлені з дюралюмінію. Будівельні роботи закінчили в 1996 р., наступний рік пішов на збір коштів для внутрішнього оздоблення, і в 1998 храм обштукатурили всередині. Останнім етапом було бетонування підлоги в 1999 р.

Спорудження церкви стало можливим завдяки наполегливості голови громади Олени Дюрик, заступника Марти Совбан, скарбника Ніни Нанівської, Віри Куцин.

Земельну ділянку виділила сільрада, і за фундамент взялися Микола Кирлик та Емерих Жовтаній. Поруч з головним майстром М. Кирликом працювали Микола Дюрик, Павло Тодорес, Іван Боднар. Дерев’яну конструкцію даху збудовано під началом Юрія Мішанича з Коритнян, а бляхарські роботи очолив Йосип Ваґан. Склепіння збудовано із смерекового дерева, привезеного з Лютої. Багато допоміг матеріалами Василь Курах – директор фірми “Автодор”

У селі розташована зупинка, де зупинялися потяги вузькоколійної залізниці Ужгород — Анталовці, що курсували тут з 1916 по 1976 рік.

12 лютого 1939 року відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. У Підгорбі, який належав до округи «Середнє», за УНО проголосували 146 виборців, проти — 13.^{[джерело?]}[6]

У селі розташована зупинка, де зупинялися потяги вузькоколійної залізниці Ужгород — Анталовці, що курсували тут з 1916 по 1976 рік[7].

Станом на 1989 рік у селі проживало 416 осіб, серед них — 207 чоловіків і 209 жінок[8].

За даними перепису населення 2001 року у селі проживало 406[1][2] осіб. Рідною мовою назвали[9]:

Голова сільської ради — Марусяк Юрій Іванович, 1980 року народження, вперше обраний у 2010 році. Інтереси громади представляють 24 депутати сільської ради[11][12][13]:

Своє дитинство у селі провів живописець і художник кіно Михайло Заяць, родина якого переїхала сюди, коли йому було 10 років. У сім'ї була невелика хатина і кузня: «Батько бив своїм молотом, а я — своїм. Пригадую, як іскри сипалися і все довкола аж палало. Кували вози, сани, підковували коней. Взимку підкови були із гаками, аби коні не ховзалися.»[14]

• Облікова картка на сайті ВРУ
• Погода в селі Підгорб