Підзамче (Тернопіль)

Під замком був стародавній квартал ремісників, де мешкали майстри, котрі обслуговували замок — колодії, римарі, ковалі, зброярі, чинбарі та інші рукомесники.[1]

З інвентаря міста за 1672 рік, який опрацював історик Людвік Фінкель, дізнаємося про шевський і кравецький цехи, які утримували башти відповідної назви, а ось кушнірський цех підупав. У цьому документі згадані 15 шевців, 12 ткачів, 10 кравців, 6 ковалів і тільки по одному представнику іншших ремесел — кушнір, шапкар, тесляр, бондар, столяр, гончар, калачник, римар, а також «замковий шкляр». Також було по два пекарі, олійники, золотники — Мартин і Войцех. Називаються також цимбаліст Григорій і скрипаль Михайло. В описі є також згадки про дві кузні над ставом. Є відомості й про рибалок.[1]

У пізніші часи Підзамче було ремісничо-робітничим кварталом, а наприкінці 1930-х — це район тернопільського люмпену.[1]

Із розбудовою міста та спорудженням готелю для інтуристів «Тернопіль», скромні хатки Підзамча зруйнували.[1] На їхньому місці створені тераси парку імені Тараса Шевченка, які містяни називають «Єлісями»[2].

До Підзамча прилягали вулиці Вінцетія Поля (нині — Над Ставом) і Берка Іоселовича (у повоєнні роки носила ім'я Марата, тепер зникла внаслідок нової забудови).[1]

Вигляд на Підзамче (передній план), нині — частина парку імені Тараса Шевченка

Нині — частина парку імені Тараса Шевченка.

На одному з міжнародних мистецьких заходів, що проходив у Тернополі, були виготовлені скульптурні композиції, які встановили на «Підзамчі». Крім них тут є скульптурні композиції з металу — «Дерево щастя» та «Серце».

Біля Старого замку є каскадний фонтан «Сльози Гронського».

Ближче до вулиці Над Ставом встановлений пам'ятний хрест до річниці Хрещенні Русі, біля якого відбуваються літургії та освячення води.