Бондарство

Бо́нда́рство — одне з традиційних ремесел[1]; вид деревообробного промислу, пов'язаний з виготовленням ємностей — бочок, діжок, барил, цебер тощо. Майстер з виготовлення цих виробів називається бо́ндар[2], майстерня бондаря — бонда́рня[3].

Сучасний український бондар, Сорочинський ярмарок, Полтавська область, 2008

Слово «бондар» походить внаслідок метатези з ранішого боднарь, утвореного від «бодня» («вид дерев'яної ємності»). Праслов'янське *bъdьnъ запозичене (можливо, через германське посередництво) з романських мов: лат. butina, нар.-лат. *budina[4].

Історія
Бондарі при роботі, німецька гравюра, XVI ст.

У минулому бондарне виробництво основане було виключно на ручній праці. Порівняно з теслярством та іншими деревообробними промислами бондарство в Україні поширилося пізніше, проте швидко набуло значного розвитку, особливо на Поліссі. Українські бондарі добре розумілися на різних сортах дерева і добирали їх конкретно для кожного виробу. Зокрема, ті, що призначалися для рідин, виготовлялися з твердого дерева, зазвичай дуба. Асортимент бондарських виробів був широким і різноманітним. Це ремесло вимагало неабияких навичок і майстерності. Наприклад, прорізання пазів у клепках при вставлянні днищ було досить складною технічною операцією. Те ж стосується і скріплювання клепок дерев'яними або залізними обручами. Крім звичайного столярного інструменту, бондарі користувалися уторником, розмірячем, шерхебелем. Володіли вони й початками геометрії: зокрема, радіус дна діжки обчислювали шляхом ділення величини її окружності на шість. Народні умільці були добре обізнані з якостями різних порід дерева, володіли секретами бондарства, тому їхні вироби відзначалися міцністю, довговічністю, химерністю різьблення, вишуканістю прикрас та орнаментування. У кожній господі були також дерев'яні відра й цеберки, ночви для прання, корита — довгасті посудини для годівлі, напування тварин, птиці.

Ремесло бондаря було вельми поширеним і потрібним у різних країнах, про це свідчать і численні прізвища у багатьох мовах, що походять від назви цієї професії. Таке походження мають українські прізвища «Бондар», «Бондарчук», «Бондаренко», «Бондарюк», «Боднар» і «Боднарчук», російські «Бондарев» і «Бочаров», польські «Беднаж» (Bednarz), «Беднарський» (Bednarski) і «Беднарчик» (Bednarczyk), чеське «Беднарж» (Bednář), болгарське «Бочваров» (Бъчваров), македонське «Бачваровський» (Бачваровски), латиське «Муценієкс» (Mucenieks, жіноча форма Muceniece), англійське «Купер» (Cooper), данське «Бедкер» (Bødker), німецькі «Фасбіндер» (Faßbinder), «Беттхер» (Böttcher), «Шеффлер» (Scheffler) і «Кюблер» (Kübler), нідерландські «Кейпер» (Kuiper, Kuyper) і «Кейперс» (Cuypers), французькі «Тоннельє» (Tonnelier) і «Тоннелльє» (Tonnellier), італійське «Боттаї» (Bottai), іспанські «Куберо» (Cubero), «Тонелеро» (Tonelero) і «Варела» (Varela), португальські «Таноейру» (Tanoeiro) і «Тонелейру» (Toneleiro), угорські «Кадар» (Kádár) і «Боднар» (Bodnár), грецьке «Варелас» (Βαρελάς), румунські «Догару» (Dogaru) і «Бутнару» (Butnaru), єврейське (їдиш) «Боднер» (באָדנער, Bodner).

Назви деяких населених пунктів теж пов'язані з цією професією: наприклад, Бондарня, Бондаревське, Боднарів та ін.

Сучасність
Сучасний бондар біля винної бочки, ПАР

Поширення металевої тари в багатьох галузях витіснило бондарні вироби, але поки що вони посідають важливе місце в господарстві і побуті. Поширення металевого посуду та начиння призвело до занепаду бондарства, хоч потреба у дерев'яних ємностях, що надають специфічного смаку солінням, медам, квасам, сокам та іншим напоям, залишається незадоволеною. Тепер у бондарному виробництві застосовуються спеціальні верстати: клепкостругальні, уторні (за допомогою яких вистругують клепки і вирізують в них пази для вставляння дна), дновирізні, обрученасаджувальні та ін. Порівняно новим видом бондарного виробництва є виготовлення фанерних бондарних виробів за допомогою склеювання основних елементів їх з трьох і більше шарів шпону. Щоб бондарним виробам надати більшої вологонепроникності, їх іноді покривають всередині емаллю, а зовні — олійними або емалевими фарбами.

Технологія

Основним матеріалом для бочок слугує деревина дубу (зокрема, він незамінний для виробництва винних бочок). Для інших бондарних виробив також використовують ялину, діжі часто роблять з сосни, а от для масничок і посуду для зберігання меду найкращим деревом вважається липа.

Заготовлену сировини висушують, у деяких майстрів сушіння дубу забирає до 5 років, ялини — до трьох[5].

Обручі можуть бути дерев'яними або металевими. Дерев'яні роблять з гнучкого дерева (в'язу, черемхи), розпарюють і згинають у кільця. Металеві гнуть із сталевих штаб 3-5 см завширшки, на кінцях яких пробивають пробійником отвори і з'єднують готові обручі за допомогою заклепок.

Бондарський інструмент
Бондарський інструмент у Бескидському музею Вісли. Зліва направо: натяїч, струг, рубанок, нижче киянка, вигнутий струг, шкобелка, горбач, фуганок, ліворуч знизу циркуль-розміряч

У своїй роботі бондарі використовують звичайні столярні інструменти — пилку, рубанки, струги (скобелі), молоток. Окрім них, застосовуються специфічні бондарські:

  • Уторник — інструмент для нарізання уторів
  • Круглий горбач — рубанок з сильно вигнутою колодкою. Призначений для вистругування внутрішньої поверхні виробів.
  • Спуст або бондарний фуганок — верстат для стругання клепок стругом. Має вигляд великого рубанка, встановленого на ніжках.
  • Кобилиця або бондарська лава — верстат для стругання клепок стругом.
  • Установник — станок для установки клепок перед натяганням обручів
  • Натягич, натяїч, гак — пристрій для натягання обручів[6]
  • Набоїч, набивач — інструмент для набивання обручів, тупе долото з виїмкою на наконечнику[7]
  • Бондарська корба — пристрій для стягання клепок
  • Шкобелка — струг з одною ручкою, призначений для вирівнювання внутрішньої поверхні
  • Затискачі — пристрої для тимчасового скріплення клепок (перед насаджуванням обручів)
  • Розміряч — вимірювальний інструмент
  • Лекала — шаблони для перевіряння правильності форми клепок
  • Шаблони кутів — для розмірювання кутів на крайках клепок (розрізняються залежно від діаметру виробу)
  • Шестерня́ — рід циркуля для розмічання уторів[8].

Для робіт з залізними обручами бондарі використовують і деякі слюсарні інструменти — зубило, пробійник, заклепувальник.

У сучасному бондарному виробництві для окремих операцій використовуються спеціальні верстати: клепкостругальні, уторні, дновирізні, обрученасаджувальні тощо.

  • Уторник
  • Уторник
  • Рубанок-горбач
  • Бондарські лекала
  • Натяїчі
  • Спуст
  • Струги (скобелі)
  • Бондарська корба
  • Розмітка кряжа
  • Заготовки клепок (колодки)
  • Сушіння заготовок
  • Інструмент бондаря з французької книжки XVIII ст.

Бондарські терміни
«Двір бондаря» у Переяславському заповіднику
  • Клепка — окрема планка бондарного виробу. На Гуцульщині традиційно називається «до́ґа»[9].
  • Колодка — заготовка для клепки. На Гуцульщині традиційно називається «гентина»[10].
  • Обру́ч (рихва, о́бід) — металеве або дерев'яне кільце, що обхоплює клепки і з'єднує їх[11][12][13]
  • Утор (втор) — паз на краю виробу, у який вставляють дно (також так називають крайню частину виробу, в якій прорізано такий паз)[14]

Види бондарних виробів

Видовбані (випалені) з масиву дерева
  • Вагани́ (но́чви) — довгаста посудина для прання, купання та ін.
  • Жлу́кто — посудина, у якій золили білизну, полотно (парили, заливали окропом і деревним попелом).
  • Ко́вга́нка — ступка для товчіння сала
  • Корито — довгаста посудина для годівлі, напування тварин, птиці.
  • Сту́па — пристрій для лущення, подрібнення зерна, тютюну та ін.

Складені з окремих дощечок
Балія
Масничка
Ряжка
  • Бакла́га (бокла́га) — плоска посудина для води або іншої рідини, рід дерев'яної фляги.
  • Ба́лія — широка і низька посудина для прання білизни.
  • Барило (барильце, бочонок) — невелика посудина для рідини, з двома днищами та опуклими стінками, стягнутими обручами, маленька бочка.
  • Бербениця — висока вузька діжечка, що уживалась гуцулами для перевезення молочних продуктів на верховому коні.
  • Бо́дня — низька діжа з кришкою, призначена для зберігання сала, квашення овочів.
  • Бочка (ку́хва) — велика посудина для рідини, з двома днищами та опуклими стінками, стягнутими обручами. Для кінного транспортування води уживалися 50-60-відерні бочки із двома денцями, для пива, квасу, соління овочів, грибів, риби — 20-30-відерні бочки.
  • Відро — дерев'яна посудина з дугоподібною ручкою. Сучасні відра роблять не за бондарною технологією з дерева, а з інших матеріалів — металу, пластику.
  • Водянка (вóдник) — діжка для води.
  • Ґеле́та, гелета (ґеле́тка) — невелике барильце або доїльна діжка (дійниця).
  • Діжа́ — велика посудина для приготування тіста
  • Діжка — велика циліндрична посудина з плоским дном.
  • Ді́йни́ця — посудина для доїння.
  • Ка́діб (ка́дівб, ка́дуб) — велика посудина для зберігання зерна, м'яса.
  • Кваснúк — невелика діжка, призначена для заквашування і соління у домашніх умовах[15].
  • Кінва (коні́вка, коно́вка, конвиця) — великий дерев'яний кухоль або відро.
  • Ма́зни́ця — цеберко для коломазі, дьогтю.
  • Масничка (маслобійка) — висока вузька діжка з дерев'яними лопатками та ручкою, для виробництва масла
  • Ря́жа (ря́жка) — низенька широка посудина з ручками, яка уживалася переважно для миття у лазні, рід дерев'яного таза.
  • Фаска (від нім. Faß — «бочка, барило») — діжка для масла, сиру[16].
  • Це́бер (цебро́) — велика посудина, що мала вигляд зрізаної діжки (з дужкою або з ручками), яка використовувалася для годівлі худоби, збирання помиїв та ін.
  • Цебе́рко (цебе́рка, цеберце) — конічна посудина з дужкою для зберігання води, дерев'яне відро.
  • Чан — рід великої діжки, дерев'яний бак.
  • Шапли́к — невисока широка посудина, що має вигляд зрізаної бочки (часто з ручками), рід дерев'яного таза. Уживається зараз замість горщиків для великих кімнатних рослин.
  • Шері́твас (ширі́твас) — велика діжка.
Бондарні вироби
Виготовлення цеберка

Див. також

Примітки
  1. Бондарство // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  2. Бондар // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  3. Бондарня // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  5. Ігор Лазоришин. Боднарів — без бондарів.... www.galychyna.if.ua. «Галичина». Процитовано 3 листопада 2017.
  6. Гак // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. Набивач // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Шестерня // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. Доґа // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  10. Гентина // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  11. Обруч // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  12. Рихва // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  13. Обід // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  14. Утори // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  15. Квасник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  16. Фаска // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.