Пікалов Володимир Карпович

Пікалов Володимир Карпович (рос. Пикалов Владимир Карпович; нар. 15 вересня 1924[1], Армавір, Південно-Східна область, РРФСР — пом. 29 березня 2003, Москва, Росія) — радянський воєначальник, організатор і керівник хімічних військ, начальник хімічних військ Міністерства оборони СРСР (1969–1989). Учасник німецько-радянської війни та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Герой Радянського Союзу (1986).[1] Генерал-полковник технічних військ.

Пікалов Володимир Карпович
рос. Пикалов Владимир Карпович
Народження 15 вересня 1924(1924-09-15)
Армавір, Південно-Східна область,  СРСР
Смерть 29 березня 2003(2003-03-29) (78 років)
Москва,  Росія
Поховання Новий донський цвинтар
Національність росіянин
Країна  Росія
Приналежність  СРСР
Рід військ хімічні війська
Освіта Військова академія Генерального штабу
Роки служби 1941—1992
Звання Генерал-полковник
Командування Начальник хімічних військ МО СРСР (1969—1989)
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди

Медаль «За оборону Сталінграда»
 Пікалов Володимир Карпович у Вікісховищі

Біографія

Народився 15 вересня 1924 року в Армавірі (нині Краснодарський край) в сім'ї службовця. З 1931 року по травень 1941 року навчався в середній школі № 7 Кисловодська. Батько — Пікалов Карп Іванович, помер в 1974 році, похований в Армавірі. Мати — Пікалова Марія Максимівна, померла в 1973 році, похована в Москві.

До війни встиг закінчити 9 класів школи. У Червоній Армії з травня 1941 року. У травні 1941 року вступив в 1-ше Ростовське артилерійське училище, яке закінчив з прискореним курсу в лютому 1942 року. Учасник німецько-радянської війни. Воював у військах Західного, Донського, Сталінградського, Степового і 2-го Білоруського фронтів, брав участь у звільненні міст Курськ, Мінськ, Познань, брав участь у штурмі Берліна. Тричі поранений. Воював в артилерії на посадах командира взводу, командира батареї, помічника начальника штабу артилерійської дивізії з розвідки, ад'ютанта старшого артилерійського дивізіону, офіцера розвідки полку.

У серпні 1945 року вступив до Вищої академії хімічного захисту імені К. Є. Ворошилова, яку закінчив в 1952 році з дипломом військового інженера-хіміка. Служив начальником хімічної служби дивізії, старшим офіцером, заступником і начальником хімічних військ військового округу, заступником начальника військової академії з навчальної та наукової роботи. Член ВКП (б) з 1949 року.[1]

У період з серпня 1966 по червень 1968 роки навчався у Військовій академії Генерального штабу. З березня 1968 року по грудень 1988 року обіймав посаду начальника Хімічних військ МО СРСР.[2]

Помер 29 березня 2003 року. Похований на Донському кладовищі.

Примітки
  1. Герои Советского Союза / Пред. ред коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. Любов — Яршук. — С. 268. — P. 863.
  2. В.Н. Малеев. Герои неизвестной войны. Память обретенная. — Москва : Куна, 2012. — С. 182—237. — P. 456. — ISBN 978-5-98547-061-1.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.