Піроаурит

Піроаурит (рос. пироаурит; англ. pyroaurite; нім. Pyroaurit m) мінерал, водний гідроксилкарбонат магнію та тривалентного заліза шаруватої будови.

Піроаурит
Загальні відомості
Статус IMA перевизначений (Rd)[1][2]
IMA-номер IMA2012 s.p.
Хімічна формула Mg₆Fe³⁺₂(OH)₁₆[CO₃] * 4H₂O
Nickel-Strunz 10 5.DA.50
Інші характеристики
Названо на честь золотавий[3],
вогонь[3]
Типова місцевість Лангбан[4]
 Піроаурит у Вікісховищі

Загальний опис

Хімічна формула: Mg6(Fe3+)2(OH)16[CO3]•4H2O.

Склад у % (з родов. Лангбан, Швеція): MgO — 34,04; Fe2O3 — 23,92; CO2 — 7,24; H2O — 34,56.

Сингонія ромбічна. Дитригонально-скаленоедричний вид. Утворює дрібні пластинчасті кристали.

Густина 2,12.

Твердість 2,5-3,0.

Колір золотисто-жовтий, жовтуватий, до коричнево-білого, зеленуватого.

Блиск восковий до скляного, перламутровий полиск. Прозорий. У шліфах безбарвний. Базальні пластинки з довершеною спайністю.

Пластинки гнучкі, але не еластичні, кришаться на порошок. Поліморфний з шегренітом. Ізоструктурний з гідроталькітом і стихтитом.

Зустрічається в жилах в р-ні Лангбану і на копальні Мосс (Швеція) разом з шегренітом, бруситом, кальцитом, гідромагнезитом та ін. Знайдений в азбестових копальнях на Уралі.

Від піро… і лат. «aurum» — золото (L.J.Igelström, 1865).

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л  Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Піроаурит // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Піроаурит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.