П'єр Бост

П'єр Бост отримав філософську освіту в Сорбонні. У 1923 році почав літературну діяльність. У 1940—1942 роках під час Другої світової війни знаходився в полоні. Після повернення на батьківщину почав працювати в кіно. Починаючи з 1942 року низку кіносценаріїв написав у співпраці з Жаном Ораншем. На думку видатної кіносценаристки Сузо Чеккі д'Аміко: «У знаменитій французькій парі — Жан Оранш і П'єр Бост спочатку всі симпатії віддавалися Ораншу, а не сухорлявому та мовчазному Босту, такому манірному й одягненому, немов протестантський священик, в усе темне. А потім режисери і продюсери пояснювали тобі, що гарантія успіху стрічки — участь у роботі Боста»[2].

П'єру Босту належать сценарії, написані за творами класиків французької літератури і сучасних авторів. Більшість цих сценаріїв поставлена режисером Клодом Отан-Ларою: «Лагідна» (за Мішелем Даве, 1943), «Диявол у тілі» (за Раймоном Радіге, 1947), «Займися Амелією!» (за п'єсою Жоржа Фейдо, 1949), «Червоний готель» (за новелою Оноре де Бальзака, 1951), «Червоне і чорне» (за Стендалем, 1954), «Через Париж» (за М. Еме, 1956), «У випадку нещастя» (за Ж. Сіменоном, 1958), «Гравець» (за Ф. Достоєвським, 1958), «Зелена кобила» (за М. Еме, 1959). Написав також сценарії до фільмів: «Пасторальна симфонія» (за Андре Жідом, 1946, реж. Жан Деланнуа), «Біля стін Малапаги» (1948, реж. Рене Клеман), «Заборонені ігри» (1952, реж. Рене Клеман), «Жервеза» (за романом Еміля Золя «Пастка», реж. Рене Клеман), 1952), «Годинникар із Сен-Поля» (1974, реж. Бертран Таверньє) та ін.

П'єр Бост є автором романів «Скандал» (фр. Le scandale, літературна премія Interallié, 1931), «Неправильний номер» (фр. Faux numéros, 1932); повісті «Пан Ладміраль скоро помре» (фр. Monsieur Ladmiral va bientot mourir, 1945) та ін.

• БОСТ, Пьер // Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л. — С. 216. — 85000 прим. (рос.)
• П'єр Бост на сайті IMDb (англ.)
• П'єр Бост на сайті Cinémathèque française