П'єр Булез
П'єр Буле́з (Pierre Boulez, вимовляється [pjɛʁ buˈlɛz]) (26 березня 1925, Монбризон — 5 січня 2016, Баден-Баден[9]) — французький композитор, диригент та музичний діяч. Засновник, згодом директор Інституту дослідження та координації акустики/музики (IRCAM) та Ensemble Intercontemporain.
| П'єр Булез | |
|---|---|
| фр. Pierre Boulez | |
.jpg.webp) | |
| Народився |
26 березня 1925[1][2][…] Монбризон[3] |
| Помер |
5 січня 2016[2][4][…] (90 років) Баден-Баден, Карлсруе, Баден-Вюртемберг, Німеччина[5] |
| Країна |
 Франція[6] |
| Діяльність | диригент, композитор, музикознавець, теоретик музики, викладач університету, піаніст, автор, музикант, письменник |
| Alma mater | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Олів'є Мессіан |
| Відомі учні | Jean-Claude Casadesusd і Lourival Silvestred |
| Знання мов | французька[7] |
| Заклад | Колеж де Франс[8] |
| Членство | Академія мистецтва НДРd, Берлінська академія мистецтв, Європейська академія наук і мистецтв, Німецька академія мови і поезії, Американська академія мистецтв і наук, Баварська академія витончених мистецтвd, Американська академія мистецтв та літератури і Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd |
| Роки активності | з 1945 |
| Напрямок | класична музика XX століття |
| Жанр | класична музика |
| Magnum opus | Le marteau sans maîtred |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0099518 |
_rib.PNG.webp){kind=small}
Народився у містечку Монбризон на Південному Сході Франції. У жовтні 1943 року він спробував вступити до Паризької консерваторії по класу спеціального фортепіано, але безуспішно. Але в січні наступного, 1944 року, він знову випробовує свій талан і тепер вже отримує позитивні результати та стає студентом викладача та композитора Жоржа Дандло по класу основ гармонії. Досягнення П'єра були настільки вельми стрімкими, що у травні 1944 року Дандло описав свого учня як «найліпший у класі». Згодом Булез навчався також і у композитора Олів'є Мессіана, а у 1945—1946 студіював серійну техніку під керівництвом Рене Лейбовіца.
Композиторська творчість
Як композитор, Булез став одним з лідерів європейського композиторського авангарду в 1950—1960 роки. У творах початку 1950-х років використовував пуантилістичну та серіальну техніки — зокрема у творах Polyphonie X (1950—1951) для 18 інструментів, два musique-concrète Études (1951—1952), та Structures для двох фортепіано. Найвідомішим твором цих років вважається кантата «Молоток без майстра» (Le marteau sans maître, 1952) на слова французького поета-сюреаліста Рене Шара (René Char), що розвинув традиції закладені Другою Віденською школою, зокрема вокальний стиль шпрехґезанґ (Schprechgesang) і серійні техніки.
З кінця 1950-х років П'єр Булез відмовляється від ортодоксальної серіальності і експериментує в царині обмеженої алеаторики. Показовими є його Третя фортепіанна соната. оркестрові і камерні твори Eclat (1965), Domaines (1961—1968) та Rituel in Memoriam Bruno Maderna. На відміну алеаторики Джона Кейджа, у творах Булеза алеаторика зводиться переважно не до імпровізації виконавців, а лише до вибору виконавцями одного із запропонованих варіантів виконання.
Булез написав низку творів для електроінструментів, зокрема квартет для чотирьох хвиль Мартено (1945—1946), та Répons і Dialogue de l'ombre double (1980-ті роки) для електроніки та акустичних інструментів і Poésie pour pouvoir (1958) для електроніки з оркестром
Диригентська діяльність
Як диригент, Булез здійснив велику кількість записів романтичної та сучасної класичної музики. Він був керівником оркестрів Бі-Бі-Сі (1971—1975), Нью-Йоркського філармонічного (1971—1977). Здійснив оперні постановки: «Воццек» (Париж, Франкфурт, 1965), «Парсифаль» (Байройт, 1966), «Перстень Нібелунга» (Байройт, 1976). Учасник першої повної постановки опери А. Берга «Лулу» (1979, Париж). Організатор і керівник концертів нової музики «Domaine musical» (1954—1967). Найбільшим досягненням Булеза стали записи опери «Пеллеас і Мелізанда» Дебюссі і вагнерівської тетралогії «Перстень Нібелунґа».(Philips).
29 липня 2008 він з успіхом диригував оркестром віденської філармонії (нім. Wiener Philharmoniker) на щорічному музичному фестивалі в Зальцбурзі (Salzburger Festspiele). В програмі було виконано сюїту Ігоря Стравінського «Жар-птиця» та фортепіанний концерт № 1 Бели Бартока, Sz 83 (партія фортепіано — Даніель Баренбойм)[10].
Булез — автор низки книг із проблем музики (у тому числі «Орієнтації», 1986). З 1975 очолював створений ним у Парижі Інститут дослідження та координації акустики/музики (IRCAM).
Список творів
| Роки | Назва | Примітки |
|---|---|---|
| 1972−1974 | …explosante-fixe… | Для електорніки і живих інструментів |
| 1944−1945 | Ноктюрн | для фортепіано |
| 1944−1945 | Прелюдія, Токата і Скерцо | для фортепіано |
| 1945 | Notations, цикл з 12 п'єс | для фортепіано |
| 1945 | Psalmodies, цикл з 3 п'єс | для фортепіано |
| 1945 | Тема і варіації | для фортепіано |
| 1945−1946 | Квартет для 4 хвиль Мартено | |
| 1946 | Notations | версія для оркестру |
| 1946 | Соната № 1 для фортепіано | |
| 1946 | Сонатина для флейти і фортепіано | |
| 1946 | Le visage nuptial | для альта, сопрано, 2 хвиль Мартено, фортепіано i ударних |
| 1947−1948 | Соната № 2 для фортепіано | |
| 1948 | Le soleil des eaux | Мюзикл |
| 1948−1961 | Livre pour quatour | для струнного квартету |
| 1950 | 'Essais | 3 п'єси для ударних |
| 1950−1951 | Polyphonie X | камерний твір |
| 1950−1965 | Le soleil des eaux | Utwór wokalno-instrumentalny |
| 1951−1952 | Etudes | електронна музика |
| 1951−1952 | Structures I | для 2 фортепіано |
| 1951−1989 | Le visage nuptial | вокально-інструментальний твір |
| 1953−1955 | Le marteau sans maître | вокально-інструментальний твір |
| 1955 | Orestie | мюзикл |
| 1955 | Symphonie mécanique | кіно музика |
| 1955−1963 | Соната № 2 для фортепіано | |
| 1956−1961 | Structures, Book II, | для 2 фортепіано |
| 1957 | Le crépuscule de Yang Koueï-fei | Радіомюзикл |
| 1957−1958 | Improvisations sur Mallarmé II (trzecia część Pli selon pli) | Трек на сопрано, арфи клавішного інструменту і ударних |
| 1957−1962 | Improvisations sur Mallarmé I (друга частина Pli selon pli) | для сопрано та оркестру |
| 1958 | 'Poésie pour pouvoir | електронна музика з оркестром |
| 1958−1968 | Figures — Doubles — Prisms | для оркестру |
| 1959−1960 | Tombeau (п'ята частина «Pli selon pli») | для сопрано та оркестру |
| 1959−1984 | Improvisations sur Mallarmé III (четверта частина Pli selon pli) | для сопрано та оркестру |
| 1960−1990 | Don (перша частина Pli selon pli) | для сопрано та оркестру |
| 1961−1968 | Domaines | для кларнета і 21 інструмента у шести групах |
| 1961−1968 | Domaines | для кларнета соло |
| 1962 | Mon Faust | Мюзикл |
| 1965 | Éclat | для 9 ударників і 6 інших інструменталістів |
| 1968−1988 | Livre pour cordes | для струнного оркестру |
| 1969 | Pour Dr. Kalmus | для флейти, кларнета, скрипки, альта та віолончелі |
| 1970 | Éclat/Multiples (niedokończone) | для ударних |
| 1970−1986 | Cummings ist der Dichter | для голосу та інструментів |
| 1974 | Ainsi parla Zarathoustra | мюзикл |
| 1974−1975 | Rituel: In Memoriam Bruno Maderna | для оркестру |
| 1977 | Messagesquisse | для скрипки з оркестром |
| 1978−1980 | Notations | для оркестру |
| 1980−1984 | Répons | електронна музика з живими інструментами |
| 1982−1995 | Dialogue de l'ombre double | електронна музика з живими інструментами |
| 1984 | Dérive I | Utwór na zespół instrumentalny |
| 1985 | Mémoriale | для флейти з оркестром |
| 1987−1992 | Initiale | для духового оркестру |
| 1988−1990 | Dérive II | камерний твір |
| 1991 | Anthèmes | для скрипки соло |
| 1991−1993 | …explosante-fixe… | електронна музика з живими інструментами |
| 1995−1998 | sur Incises | для камерного ансамблю |
| 1997 | Anthèmes II | для скрипки з електронікою |
Примітки
- Булез Пьер // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Encyclopædia Britannica
- Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Internet Broadway Database — 2000.
- Le Monde — Paris: Societe Editrice Du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- LIBRIS — 2018.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Список професорів Колеж де Франс
- Mark Brown. Pierre Boulez, classical music's maverick, dies aged 90. The Guardian. Процитовано 7 січня 2016.
- Інтернаціональний культурно-мистецький TV-канал 3SAT[недоступне посилання з вересня 2019]
Посилання
- Булез П'єр // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- П'єр Булез на сайті Allmusic. (англ.)
- Pierre Boulez — Біографія (англ.)