П'єтро Рава

Народився 21 січня 1916 року в місті Кассіне. Вихованець футбольної школи клубу «Ювентус». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1935 року в основній команді того ж клубу, в якій провів десять сезонів, взявши участь у 230 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Ювентуса», був основним гравцем захисту команди.

Влітку 1938 року брав участь у матчах Кубка Мітропи. «Ювентус» дістався півфінальної стадії, перемігши Хунгарію (Будапешт) (3:3, 6:1) і Кладно (4:2, 2:1). В 1/2 фіналу «стара синьйора» у першій грі перемогла з рахунком 3:2 «Ференцварош», але у матчі-відповіді поступилась 0:2 і вибула зі змагань[1].

В сезоні 1946-47 грав у складі команди «Алессандрія», після чого повернувся до «Ювентуса». Відіграв за «стару синьйору» ще три сезони своєї ігрової кар'єри. Граючи у складі «Ювентуса» знову здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Новара», за команду якого виступав протягом 1950—1952 років.

1935 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у формі головної команди країни 30 матчів.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1936 року у Берліні, здобувши того року титул олімпійського чемпіона, а також переможного для італійців чемпіонату світу 1938 року у Франції.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1952 року, очоливши тренерський штаб клубу «Падова».

В подальшому очолював команди клубів «Сампдорія» та «Палермо».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Алессандрія», команду якого П'єтро Рава очолював як головний тренер до 1963 року.

Помер 5 листопада 2006 року на 91-му році життя у місті Турин.