Чемпіонат світу з футболу 1938

Країною-господарем чемпіонату світу 1938 року на зустрічі ФІФА у Берліні 13 серпня 1936 була обрана Франція, яка обійшла Аргентину і Німеччину вже у першому ж раунді голосування. Рішення провести другу поспіль світову першість в Європі (після турніру в Італії 1934 року) спричинило невдоволення у Південній Америці, більшість представників якої знялися зі змагання перед початком кваліфікаційного раунду.

Участі у відборі на турнір не брали відразу декілька з найсильніших збірних світового футболу. Зокрема збірні Уругваю і Аргентини відмовилися від участі на знак протесту проти другого поспіль проведення фінальної частини світової першості у Європі. А збірна Іспанії не змогла взяти участь через громадянську війну в цій країні.

Уперше в історії чемпіонатів світу збірна його країни-господарки (Франція) автоматично отримала місце у фінальному турнірі. Також уперше від необхідності проходження кваліфікаційного раунду був звільнений чинний чемпіон світу (Італія). Останнє правило протрималося з 1938 по 2002 рік (включно), після чого діючі чемпіони світу знову мають проходити через відбір на наступну світову першість.

Таким чином під час кваліфікаційного раунду розігрувалися 14 путівок до фінальної частини першості, одинадцять з яких складали квоту Європи, ще за дві мали змагатися представники американського континенту, а остання відводилася представнику Азії. Таким чином на турнірі були представлені лише три команди з-поза меж Європи, що є рекордом з найменшого представництва команд з-поза континенту, що приймав фінальну частину світової першості. При цьому усі три представники інших континентів (збірні Бразилії, Куби і Нідерландської Ост-Індії) стали учасниками чемпіонату світу без боротьби у кваліфікації, адже усі їх суперники знялися зі змагання.

Збірна Австрії успішно подолала кваліфікаційний раунд, проте згодом знялася зі змагання через втрату країною суверенітету внаслідок аншлюсу Третім Рейхом. Багато австрійських футболістів приєдналися до складу збірної Німеччини, хоча деякі, включаючи зірку тогочасного австрійського футболу Маттіаса Сінделара, відмовилися грати за об'єднану команду[1]. Попри це збірній Латвії, яка поступилася австрійцям у заключному раунді відбору, не було запропоновано змінити їх у фінальній частині чемпіонату, натомість місце Австрії залишилося вакантним, і Швеція, що мала грати з нею в 1/8 фіналу, автоматично стала учасником чвертьфіналів.

Чемпіонат 1938 року став дебютною світовою першістю для чотирьох команд — збірних Польщі, Норвегії, Куби і Нідерландської Ост-Індії (зараз — Індонезії), причому для двох останніх він залишається єдиним в їх історії.

Для проведення ігор чемпіонату готувалися 11 стадіонів у 10 містах Франції. Єдина гра, що планувалася на стадіоні Жерлан у Ліоні не відбулася через зняття зі змагання збірної Австрії, тож фактично ігри першості проходили на 10 спортивних аренах.

Коломб (передмістя Парижа)	Марсель	Париж	Бордо
Стад Олімпік де Коломб	Велодром	Парк де Пренс	Парк Лескюр
Місткість: 60 000	Місткість: 48 000	Місткість: 40 000	Місткість: 34 694
Страсбург	Антіб Бордо Гавр Лілль Марсель Коломб Париж Реймс Страсбург Тулуза Чемпіонат світу з футболу 1938 (Франція)		Гавр
Стад де ла Мено			Стад Мунісіпаль
Місткість: 30 000			Місткість: 22 000
Реймс	Тулуза	Лілль	Антіб
Велодром Мунісіпаль	Стад дю Т.О.Е.К.	Стад Вітор Буке	Стад дю Фор Карре
Місткість: 21 684	Місткість: 15 000	Місткість: 15 000	Місткість: 7 000

Для чемпіонату 1938 року була збережена олімпійська система, що використовувалася на пеопередньому чемпіонаті світу — команди починали зі стадії 1/8 фіналу і вибували зі змагання після першого ж програшу. Якщо гра завершувалася унічию після 90 хвилин основного часу, призначалися 30 хвилин додаткового часу. У випадку, якщо й додатковий час не визначав переможця, на наступний день призначалося перегравання. Це був останній раз, коли на чемпіонаті світу з футболу застосовувалося олімпійська система, в подальшому матчам на вибування завжди передував принаймні один груповий раунд.

Учасники фінального турніру чемпіонату світу 1938 і їх результати

До сіяних, тобто номінальних фаворитів пар стадії 1/8 фіналу, на жеребкуванні 5 березня 1938 року у Парижі були зараховані збірні Бразилії, Італії, Куби, Німеччини, Угорщини, Франції і Чехословаччини. Команда ж Швеції після зняття Австрії відразу отримала місце у чвертьфіналі[2].

П'ять із семи матчів 1/8 фіналу завершилися нічиїми в основний час і потребували додаткового часу, за результатами якого у двох випадках переможця також не було визначено і за регламентом змагання потребувалося перегравання. В одному з перегравань збірна Куби обіграла румунів, а в іншому збірна Німеччини вела в рахунком 2:0 у грі проти Швейцарії, проте все ж поступилася з рахунком 2:4. Згодом у цій поразці звинуватили тренера німців Зеппа Гербергера, а також п'ятьох футболістів, які раніше захищали кольори збірної Австрії. Зокрема один з німецьких журналістів зазначив, що «німці та австрійці продовжували боротися між собою, навіть граючи в одній команді»[3].

На стадії чвертьфіналів збірна Швеції, яка пройшла туди через зняття зі змагання Австрії, надвпевнено здолала кубінців з рахунком 8:0. Господарі турніру, французи, поступилися діючим чемпіонам світу, збірній Італії, а Швейцарія програла Угорщині. Ані основний, ані додатковий час гри між Чехословаччиною і Бразилією, яка увійшла до історії як один з найбрудніших і найжорстокіших матчів чемпіонатів світу, в якому було три вилучення і ціла низка гравців зазнала важких травм, не виявив переможця (підсумкова нічия 1:1). У переграванні, яке відбулося наступного дня, південноамериканці мінімально здолали чехословаків, послаблених відсутністю освовного голкіпера Франтішека Планічки, якому у першій грі зламали руку, і нападника Олдржиха Неєдлого, який тоді ж отримав перелом ноги. Цей матч був останнім переграванням в історії чемпіонатів світу.

До фіналу чемпіонату вийшли Угорщина, яка у півфіналі не залишила шансів Швеції, перемігши з рахунком 5:1, а також діючі чемпіони світу, італійці, які мінімально (2:1) здолали збірну Бразилії, що згодом здобула бронзові нагороди першості, вигравши 4:2 у шведів у матчі за третє місце.

У фінальній грі, що проходила у передмісті Парижа на Стад Олімпік де Коломб, збірна Італії завдяки дублям від її головних бомбардирів Джино Колауссі і Сільвіо Піоли з рахунком 4:2 взяла гору над Угорщиною, ставши таким чином першим в історії дворазовим чемпіоном світу з футболу. Її настувник Вітторіо Поццо і досі лишається єдиним тренером, якому вдавалося приводити свою команду до двох перемог на чемпіонатах світу. Через Другу світову війну, яка розпочалася на наступний рік після чемпіонату світу 1938, світова футбольна першість не проводилася до 1950 року, що дозволило італійцям також стати рекордсменами за тривалістю володіння титулом найсильнішої збірної світу — їх результат склав 16 років (з їх першого чемпіонства у 1934 і до 1950 року).

Кожна збірна-учасник турніру мала право заявити для участі в ньому 22 гравців. Повні заявки команд наведені у статті Чемпіонат світу з футболу 1938 (склади команд).

Найкращим бомбардиром світової першості став бразилець Леонідас, який забив сім голів у ворота суперників. Загалом 42 гравці відзначилися 84 забитими голами, включаючи два автоголи.

7 голів

5 голів

• Дьєрдь Шароші
• Дьюла Женгеллер
• Сільвіо Піола

4 голи

• Джино Колауссі
• Ернест Вілімовський

3 голи

2 голи

1 гол

1 автогол

• Свен Якобссон (у грі проти Угорщини)
• Ернст Лерчер (у грі проти Німеччини)

• FIFA World Cup 1938 (англ.)
• Details at RSSSF (англ.)