П'єтро Теста

Народився у місті Лукка, Тоскана. Батько був простим торговцем. Ймовірно, у хлопця рано виявились художні здібності. Тому серед його перших вчителів був художник П'єтро Паоліні (1603—1681), котрий мешкав і працював в тому ж місті.

Приблизно 1628 року П'єтро Теста відбув у Рим, де влаштувався помічником у майстерню художника Доменікіно (1581—1641). 1631 року Доменікіно відбув у Неаполь, звідки отримав запрошення на працю та важливі замови. П'єтро Теста був примушений перейти до іншого майстра, котрим став П'єтро да Кортона, один з найкращих фрескістів Риму, художник і архітектор значного обдарування. Збережені відомості, що П'єтро Теста наполегливо навчався у Римі, відвідував храми з уславленими картинами та приватні галереї, відвідував Графічний музей, створений римським науковцем та меценатом Кассіано даль Поццо (1588—1657). Відвідував він і картинну галерею маркіза Вінченцо Джустініані (1565—1637), котрий відрізнявся сміливістю у комплектуванні власної мистецькі збірки, куди вносив картини молодих, мало визнаних митців та іноземців, твори котрих зовсім не були схожі на твори і стиль робіт римських художників.

На відміну від Доменікіно, з котрим у нього склались непогані стосунки, стосунки з да Кортоною не склались, і після декількох місяців роботи вони розлучились. В Неаполь свого учня-помічника Доменікіно не запросив. Двічі (у 1632 та у 1637 роках) П'єтро Теста повертався до Лукки, де працював. Керівництво міста надало йому замову на створення фресок в мерії (палаццо дельї Анціані). При створенні фресок виявилось, що молодий художник ще не досяг майстерності в технологіях і справа не вдалася.

Він знов повернувся до Риму і згодом створив фрески в каплиці церкви Санта Марія дель Аніма (пізніше фрески знищили). Він працював за замовами релігійних громад і створив декілька біблійних картин для римських храмів, серед котрих були Сан Мартино аї Монті, Санта Кроче е Сан Бонавентура деї Луккезі тощо. Серед близьких знайомих цього періоду — художники Нікола Пуссен, француз за походженням, та П'єр Франческо Мола (1612—1666).

У Римі розпочалась його плідна праця над малюнками та над друкованою графікою. Ранні графічні твори художника мали переважно релігійну тематику і мали впливи творів Федеріго Бароччі. Згодом його майстерність як графіка зросла і він створював як прості за композиціями, так і складні композиції з численною кількістю персонажів і рідкісними темами та алегоріями. Його друкована графіка отримала популярність і її часто копіювали.

В період 1638-1644 років він створив серію складних гравюр «Пори року». Декілька разів він розробляв античні теми як в живопису, так і в гравюрах, чим збільшував світську і міфологічну тематику в італійській гравюрі, котра не мала широкого розповсюдження. Хоча він і був сучасником таких графіків, як Джованні Бенедетто Кастільйоне та Жак Калло.

Художника знайшли мертвим на березі річки Тибр. Існувало декілька версій загибелі художника, котрий пішов з життя не досягши і сорока років. Говорили про самогубство, бо помічали його пригніченість та меланхолію. За іншою версією це міг бути нещасний випадок, бо митець спостерігав за змінами освітлення надвечір на вночі і міг впасти у річку від необережності.

Друковану графіку П'єтро Теста непогано знав іспанський художник Франсіско Гойя, коли сам почав працювати над графічними серіями. Вони були доступні для іспанського майстра. Є помітні паралелі в композиціях «Сад Венери» Тести та «Оголена маха» Гойї. Ще більше паралелізму у аркушах Гойї в серії «Капрічос». Необхідність приховати сатиричний і несхвальний характер багатьох аркушів серії «Капрічос» примусила Гойю насичувати власні композиції чудернацькими образами, побутовістю сюжетів та надто короткими, майже зашифрованими підписами. Аркуш «До самої смерті» не що інше як несхвальне ставлення до вижившої з розуму неглибокої жінки, котра модним одягом намагається приховати руйнівні сліди багатьох років («До самої смерті» тобто «Божевілля прикрашає старість модами молоді»). За цією ширмою було важко розгледіти сатиричні змісти аркушів з осудом забобонів, релігійного фанатизму, чортівні, що панувала в головах сучасників Гойї. Низка аркушів серії «Капрічос» була навіяна графічними творами П'єтро Теста, коли Гойя наштовхувався на візуальні образи попередника і використовував то його композиційні знахідки, чи то навіть фрагменти.

• 
  П'єтро Теста. «Св. Рох та Св. Миколай молять Богородицю про позбавлення від чуми», офорт
• 
  П'єтро Теста. «Сад богині кохання Венери». бл. 1645 р. Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк.
• 
  П'єтро Теста. «Вакханалія в Вакхом та Персефоною» (копія античного рельєфу з вази Брогезе)
• 
  П'єтро Теста. «Каяття блудного сина». бл. 1645 р. Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк.
• 
  П'єтро Теста. «Знущання Ахілла над тілом мертвого Гектора», бл. 1648 р., Художній музей Філадельфії

• 
  П'єтро Теста. «Диво св. Теодоро», церква свв. Паоліно та Донато, Лукка.
• 
  П'єтро Теста. «Пророцтво Басіліда про перемогу римського імператора Веспасіана на повсталими євреями»
• 
  П'єтро Теста. Жертвоприношення Іфігенії, Галерея Спада, Рим.
• 
  П'єтро Теста. «Пейзаж з родиною сатирів», Галерея Корсіні, Рим.

• Мистецтво Італії
• Живопис бароко
• Графіка
• П'єтро Паоліні
• Римська художня школа

• Elizabeth Cropper: The Ideal of Painting: Pietro Testa's Düsseldorf Notebook, Princeton University Press, Princeton 1984
• Elizabeth Cropper: Pietro Testa, 1612—1650: Prints & Drawings, University of Pennsylvania Press, Philadelphia 1989
• Veronika Birke, Janine Kertéz: Die italienischen Zeichnungen der Albertina, Generalverzeichnis Band I, Inventar 1 — 1200, Böhlau Verlag, Wien/Köln/Weimar 1992
• Jessica Popp: Sprechende Bilder: Verstummte Betrachter: Zur Historienmalerei Domenichinos, Böhlau Verlag, Köln/Weimar/Wien 2007
• Andreas Stolzenburg, Hubertus Gaßner (Hrsg.): Italienische Zeichnungen 1450—1800, Katalog, Kupferstichkabinett der Hamburger Kunsthalle, Böhlau Verlag, Köln/Weimar/Wien 2009