Рада національностей Верховної ради СРСР

Рада національностей Верховної ради СРСР (рос. Совет Национальностей Верховного Совета СССР) — друга за згадуванням[1] у радянських конституціях 1924-го[2], 1936-го[3] та 1977-го[4] років палата радянського парламенту в 1924–1991 роках; репрезентувала федеральні й автономні складові частини Радянського Союзу.

Голови Ради національностей

Верховної ради СРСР

ГоловаРоки
Шверник Микола Михайлович1938–1946
Кузнецов Василь Васильович1946–1950
Шаяхметов Жумабай1950–1954
Лацис Віліс Тенісович1954–1958
Пейве Яніс Вольдемарович1958–1966
Палецкіс Юстас Ігнович1966–1970
Насриддінова Ядгар Садиківна1970–1974
Рубен Віталій Петрович1974–1984
Восс Авґустс Едуардович1984–1989
Нішанов Рафік Нішанович1989–1991

Після довгої політичної боротьби, утворена в 1924 році як одна з двох палат Центрального виконавчого комітету СРСР (друга — Рада союзу), з 1936-го року — палата Верховної ради СРСР. У Раді Національностей представлені союзні республіки — кожна 32 депутатами (до 1966 — 25), автономні республіки — 11, автономні області — 5, автономні округи — 1, які обираються на 4 роки. Рада національностей збиралась двічі на рік на короткі сесії одночасно з Радою Союзу Верховної ради СРСР, з якою також відбувались спільні засідання. Раду Національностей очолював голова, який мав 4 заступників; існувало кільканадцять постійних комісій. Рада Національностей теоретично рівноправна палата з Радою Союзу і для схвалення законопроекту потрібна її згода. На випадок розходжень між палатами (що виключене, бо всі рішення наперед ухвалені в ЦК КПРС) для узгодження мала б утворюватися паритетна міжпалатна комісія.

5 вересня 1991 Рада національностей була ліквідована, на зміну їй була утворена Рада республік Верховної ради СРСР[5].

Посилання
  1. Формально першої і другої палати не було, бо Рада Союзу і Рада Національностей формально були рівноправні.
  2. Конституція СРСР 1924-го року (рос.)
  3. Конституція СРСР 1936-го року (рос.)
  4. Конституція СРСР 1977-го року (рос.)
  5. Закон СРСР № 2392-1 (рос.)

Див. також

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.