Лисянська Ганна Григорівна

Лися́нська Га́нна Григо́рівна (1 листопада 1917(19171101), Миколаїв — †2 грудня 1999, Арад, Ізраїль) — українська і російська актриса театру і кіно, єврейського походження.

Ганна Григорівна Лисянська
Інші імена Нюся, Анна, Ганна Гіршівна
Народилася 1 листопада 1917(1917-11-01)
м. Миколаїв
Померла 2 грудня 1999(1999-12-02) (82 роки)
Арад, Ізраїль
Національність єврейка
Громадянство  Україна
 СРСР
 Росія
 Ізраїль
Діяльність актриса
Заклад Київський національний академічний театр оперети, Миколаївський театр юного глядачаd, Київський академічний театр юного глядача на Липках, Александринський театр і Санкт-Петербурзький театр музичної комедіїd
Чоловік Капітан першого рангу Григорій Ісаакович Вольперт[1]
Батьки Г. Я. Лисянський
Софія Дишліс
IMDb ID 0514298
Нагороди та премії

Біографія

Ганна Лисянська народилася 1 листопада 1917 в Миколаєві в театральній сім'ї. Її батько Гірш Лисянський був керівником Миколаївського єврейського театру. Мама Софія Дишліс і рідна тітка Дора Лисянська були актрисами цього театру з 1913 року, а починали свою сценічну діяльність у 1912 в Херсоні в трупі І. Корика.

На початку 1920-х років родина Лисянських виступала в спектаклях робітничого клубу ім. Я. Свердлова, а маленька Нюся почала виходити на сцену Миколаївського театру юного глядача вже у шестирічному віці.

З 1932 до 1936 навчалась в театральній студії при Київському Театрі юного глядача. В 1935 працювала у Державному театрі музичної комедії УРСР (нині Київський театр оперети).

В 1936 повернулась до Миколаєва, де працювала в Театрі юного глядача до 1938. Там вона грала в постановках за оповіданнямиШолом-Алейхема і до цих ролей вона згодом прийшла в останні роки життя.

Відомий миколаївський журналіст Борис Аров згадував: «Нюся Лисянська, вишукана красуня і примадонна. Її зісватав київський режисер Макаренко». В 1938 році Ганна була запрошена в трупу Київського ТЮГу, де грала Джульєтту в знаменитій трагедії Шекспіра, Юленьку в «Доходному місці» О. Островського, Олену в «Місяць у селі» І. Тургенєва та інші ролі.

У цьому театрі молоду актрису примітив сценарист Ігор Савченко. Завдяки йому, Ганна в 1941 дебютувала в кіно, зігравши головну роль Насті у фільмі Григорія Гричер-Черіковера «Роки молодії» (Київська кіностудія, Ашхабадська кіностудія).[2]

З 1949 - актриса Ленінградського Академічного театру драми ім. О. С. Пушкіна. Крім театру і кіно Ганна Лисянська працювала на радіо і телебаченні. Тут вона знялася в опереті І. Дунаєвського «Наречені» (рос. "Женихи"), де зіграла Горпину Саввишну. У цій роботі вона виявила свої навички актриси оперети. З 1967 Ганна Лисянська починає виступати на сцені Ленінградського театру музичної комедії. Спочатку вона поєднувала роботу в двох театрах, після чого зупинила свій вибір на останньому.

В останні роки своєї творчості Ганна Лисянська знову звернулась до теми єврейських персонажів. У театрі мініатюр «Експеримент» вона підготувала моновиставу «Одеське весілля» за Михайлом Жванецьким. У 1989 зіграла роль тітки у «Мистецтво жити в Одесі», через рік — роль мадам Вайнер в картині режисера О. Зельдовича «Занепад» за твором Ісаака Бабеля, а в 1991 році — роль матері великого єврейського сімейства у фільмі Дмитра Ханановича Астрахана «Изыди!».

В 1993 Ганна Лисянська важко захворіла, і за підтримки своєї близької подруги, актриси Ліліан Малкіної вона переїхала в Ізраїль до своїх родичів. Тут пройшли останні роки її життя.

Померла Ганна Григорівна 2 грудня 1999 в місті Арад. На пам'ятнику на її могилі є надписи російською і на івриті: «Актрисе театра и кино Анне Лисянской от поклонников».

Фільмографія

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.