Раменський Леонтій Григорович

Закінчив університет Петрограду (1916). У 1911—1928 роках працював в наукових установах Воронезької губернії (в тому числі у Воронезькому університеті), з 1928 року — в Державному луговому інституті (нині Всеросійський науково-дослідний інститут кормів ім. В. Р. Вільямса). Вивчав природні кормові угіддя низки районів СРСР і в 1932 очолив їх інвентаризацію в масштабі всієї країни. Розробив уявлення про єдину типологію земель, розвивав екологічний напрям в геоботаніці, вніс багато нового в її теорію (вчення про безперервність рослинного покриву і про екологічну індивідуальність видів). Роботи Раменського з теорії фітоценозів отримали широке визнання. Був піонером вживання кількісних методів при геоботанічних дослідженнях (проективне покриття, стандартні екологічні шкали). Один з основоположників вчення про морфологію географічного ландшафту[1].

Раменський приділяв багато уваги вивченню антропогенного чинника у формуванні ландшафтів (1935). На його думку, об'єктом дослідження ландшафтознавців мають стати не лише натуральні, але й змінені людиною і створені нею культурні ландшафти.

У 1908 в складі ботанічного відділу взяв участь в Камчатської експедиції Ф. П. Рябушинського, досліджував болота і озера, вивчав мохи і водорості, збирав колекції матеріалів по цих групах, допомагав вести метеорологічні спостереження, зробив докладний опис озер Ближнього, Далекого, Ничикінського і Халактирського, а також Паратунської тундри.

Спільно з іншими учасниками експедиції обстежив Тар'їнскую бухту, Паратунську долину і Паратунські ключі, Коряцький вулкан, Авачинську тундру і околиці Халактирского озера.