Ранник
Ра́нник (Scrophularia) — рід багаторічних рослин родини ранникових, що об'єднує 310 видів. Його представники належать до трав'янистих рослин та напівчагарників, поширених у помірних та субтропічних регіонах Північної пікулі, переважно у Середземномор'ї. В Україні зростає від 10 до 12 видів ранників, з яких 4 занесені до Червоної книги України. Господарське значення цього роду невелике, деякі його представники використовують у народній медицині для загоювання ран, звідки власне і походить назва «ранник».
| Ранник | |
|---|---|
 | |
| Scrophularia nodosa | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Ранникові (Scrophulariaceae) |
| Триба: | Scrophularieae |
| Рід: | Ранник (Scrophularia) L. |
 Вікісховище: Scrophularia | |
В Україні — 12 видів. Найпоширеніші:
- Ранник шишкуватий або Ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa L.), довгорічна рослина з м'ясистим бульбистим кореневищем, стебло 40 — 125 см заввишки, медоносна. Росте в лісах і на луках на півночі України, на півдні зрідка.
- Ранник крилатий (S. alata Gilib.-S. aquatica Ledeb.), багаторічна рослина, стебло до 120 см заввишки. Росте на болотах, луках у ліс. та лісостеп. смугах, у степ. районах і в горах Криму рідко.
Ранники мають велику кількість сапонінів, отруйних для великої рогатої худоби та коней. У народній медицині вживають для лікування ран; у народній ветеринарії лікують хворих свиней.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Scrophulariae nodo sae) і кореневище (Rhizoma Scro phulanae nodosae). Траву заготовляють в період цвітіння рослини, зрізуючи верхівки стебел завдовжки 30 см. Кореневища копають восени. Зібрану сировину сушать у затінку на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 20%. Зберігають у щільно закритих банках або бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Рослина неофіцинальна.
Поширення
Ранник вузлуватий росте на всій території України (на півдні рідше) на луках, серед чагарників, у лісах.
Хімічний склад
У траві й кореневищах рослини є алкалоїди, отруйний сапонін, флавоноїд гесперидин, дубильні й смолисті речовини та органічні кислоти (масляна корична яблучна).
Фармакологічні властивості і використання
При призначенні всередину препарати ранника вузлуватого виявляють дермотонічну, протиалергічну, болетамувальну і протисвербцеву дію. Зважаючи на це, настій кореневищ п'ють при сверблячих висипах на шкірі й запаленні лімфатичних вузлів, а настій трави — при кропивянці. Крім того, настій кореневищ рекомендується при скрофульозі, зобі, новоутвореннях і суглобовому ревматизмі. При зовнішньому застосуванні препарати ранника вузлуватого діють протизапально, тамують біль, заспокоюють свербіння, прискорюють гоєння ран. Настій кореневищ використовують для компресів (2-3 рази на день при фурункулах і свербінні шкіри), примочок (2-3 рази на день при геморої) і полоскання (при ангінах). Свіжу потовчену траву або порошок із сушеної трави використовують для гоєння ран. Припарки з сушеної трави застосовують при абсцесах. У гомеопатії використовують есенцію з свіжої трави.
Види
|
|
|
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.