Революція в Киргизстані (2010)

Заворушенням передували кілька тижнів протистояння між опозицією та президентом Курманбеком Бакієвим, якого опозиція звинувачувала у спробах узурпувати владу, у придушенні незалежних засобів масової інформації та призначенні членів родини на відповідальні державні посади.

17 березня 2010 року опозиція висунула уряду умови — звільнити політв'язнів та зняти з високих державних посад родичів президента. У разі невиконання цих умов опозиціонери погрожували розпочати акції протесту[1].

В ніч на п'ятницю 9 квітня в Бішкеку відбулися сутички між співробітниками правоохоронних органів і мародерами, внаслідок яких 67 осіб дістали поранення, а 49 з них госпіталізовано. Вранці ситуація в столиці заспокоїлася: було відновлено рух громадського транспорту, відкрилися магазини і пункти обміну валюти[18].

В суботу 10 квітня на території меморіального комплексу Ата-Беїт відбулася церемонія поховання 16 загиблих під час подій 7-8 квітня у Бішкеку. Крім рідних і близьких, провести покійних в останню путь прийшли члени Тимчасового уряду Роза Отунбаєва, Омурбек Текебаєв та інші. Всього на церемонії були присутні понад 20 тисяч осіб[19].

В четвер 15 квітня у центрі міста Оша зібралися близько чотирьох тисяч осіб, які підтримують нову владу. Поряд на інший мітинг зібралися прихильники президента Бакієва, який цього дня сам прибув у Ош з Джалал-Абада. Учасники мітингу на підтримку уряду спробували прорватися до трибуни, де стояв президент, через що почалася бійка. Охорона президента забрала Бакієва з місця подій. Присутні закидали автомобіль глави держави камінням[20]. Пізніше цього ж дня Бакієв прибув до Казахстану[21].

В п'ятницю 16 квітня представники ОБСЄ передали тимчасовому уряду Киргизстану оригінал заяви Курманбека Бакієва про його відставку[22], здійсненої 15 квітня.

В суботу 17 квітня прихильники Бакієва захопили обласну держадміністрацію у Джалал-Абаді, вимагаючи від нової влади звільнити найближчого соратника екс-глави держави — колишнього міністра оборони Киргизстану — Бакита Калієва. Тим часом, на іншому кінці центральної площі міста «бакієвці» напали на виконувача обов’язків глави МВС Киргизстану Болота Шерніязова, який приїхав до області керувати операцією із затримання рідного брата Бакієва — екс-керівника служби безпеки Джанибека Бакієва. Мітингувальники закидали камінням автомобіль нового глави МВС[23].

В понеділок 19 квітня відновилися заворушення. На околицях Бішкеку близько 2 тисяч осіб, озброєних лопатами та металевими прутами, начебто намагалися захопити землю площею кількасот гектарів[24]. В результаті сутичок загинула щонайменше 1 людина, кількадесят осіб отримали поранення[25]

Того ж дня відбулося засідання раніше розпущеного парламенту, на яке зібралося близько 30 осіб. Було обрано нового спікера — ним став комуніст Ісхак Масалієв, а також визнано легітимність нового уряду[26].

20 квітня стало відомо, що Курманбек Бакієв знайшов притулок у Мінську[27]. Там він заявив, що відмовляється від своїх слів про складення президентських повноважень[28]. 26 квітня з Бакієва було знято недоторканність[29]. 7 травня Генпрокуратура Киргизстану направила в Білорусь запит щодо екстрадиції колишнього президента на батьківщину[30].

В середині травня спалахнула нова хвиля протестів. 13 травня на півдні країни прихильники Бакієва захопили будівлі обласних адміністрацій в Оші, Баткені та Джала-Абаді[31], при чому в останньому було захоплено ще й аеропорт[32]. Виникли сутички з прихильникам тимчасового уряду, внаслідок чого загинула 1 людина[33].

В середині червня масові заворушення на півдні відновилися. 11 червня в Оші було оголошено надзвичайний стан. В результаті безладів згоріло близько 70% міста, 20% Джалал-Абаду, загинула 191 особа[34].

В ході перестрілки перед будинком президента загинула щонайменше 21 особа. Понад 180 зазнали поранень[35]. Загальна кількість загиблих станом на ранок 9 квітня становила 76 осіб, поранених — понад 1,5 тисячі[19]

Друга хвиля заворушень (травень—червень) забрала життя бл. 192 осіб.

• ООН — Генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун заявив, що його шокували повідомлення про загибель людей у Киргизстані в насильницьких сутичках опозиціонерів і правоохоронців. Він також закликав сторони до діалогу, аби уникнути нового кровопролиття[36].

•  США — Президент США Барак Обама засуджив насилля в Киргизстані. Про це йшлося в заяві речника Білого дому Роберта Гіббса. Вашингтон закликав відновити спокій у Бішкеку та інших регіонах, які потрапили в епіцентр конфлікту, відповідно до принципів демократії та поваги до прав людини[37]

• ЄС — Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Катрін Аштон закликала людей у Киргизстані до стриманості[36].

•  Росія — В офіційній заяві МЗС Росії висловлено побажання, аби всі питання, що виникли у ситуації в Киргизстані, було вирішено в правовому полі. Також Росія закликала сторони утриматися від насилля та не допустити подальше кровопролиття[38]

•  Німеччина — Федеральний міністр закордонних справ Ґідо Вестервелле заявив: «Я дуже стурбований... сутичками між владою та демонстрантами у Киргизстані. Я закликаю обидві сторони виявити стриманість. Мирний діалог, а не насилля — ось єдиний шлях для відновлення спокою у цій ситуації»[39]. Німеччина — єдина з-поміж членів ЄС має своє посольство у Киргизстані.

•  Україна — МЗС України закликало сторони конфлікту припинити насильство й вирішувати наявні проблеми мирними засобами. Україна стурбована ескалацією напруженості й занепокоєна загибеллю людей і сподівається на «стриманість і політичну мудрість учасників протистояння», йдеться в заяві[40].

• Японія — В заяві секретаря МЗС Японії йдеться наступне: уряд Японії сподівається, що всі партії, втягнуті [у ці події], зроблять зусилля до вирішення ситуації на основі мирного діалогу, і відновлять демократичний конституційний порядок якомога швидше[41].

• Хронологія подій міжетнічної кризи в Киргизстані 2010 року
• Тюльпанова революція