Регулятор витрати
Регуля́тор витра́ти (рос. регулятор расхода; англ. flow regulator, нім. Verbrauchsregler m, Stromregelventil n, Strombegrenzungsventil n) — гідроапарат керування витратою, призначений для підтримування заданої витрати незалежно від перепаду тисків у підвідному та відвідному потоках робочої рідини.
Будова і принцип роботи
Регулятор витрати складається з регульованого дроселя, через який проходить потік, що потребує регулювання за витратою і регулювального клапана, що забезпечує регулювання потоку. Можливі два виконання регулятора витрати:
- з використанням редукційного клапана, який встановлюється послідовно з дроселем у потоці регулювання;
- з використанням переливного клапана, який встановлюється паралельно до потоку регулювання і забезпечує регульований злив робочої рідини з нього.
На гідродроселі при протіканні через нього робочої рідини створюється перепад тисків. При збільшенні або зменшенні витрати, відповідно, зростає або зменшується перепад тисків. Один з каналів керування рухом запірно-регулювального клапана, підключається до входу дроселя, а другий канал — до виходу дроселя. При зміні перепаду тисків на дроселі також змінюється і різниця тисків у керувальних каналах клапана. При зміні різниці тисків запірно-регулювальний елемент зміщається в той чи інший бік, змінюючи прохідний перетин клапана, тим самим підтримуючи величину витрати на заданому рівні.
Використання
Регулятори витрати часто використовують в об'ємному гідроприводі, у системах стабілізації швидкості руху вала гідромотора або штока гідроциліндра. Наприклад, будучи встановленим у зливній гідролінії він підтримує на сталому рівні злив з гідродвигуна, забезпечуючи сталою швидкість руху робочого органа. На практиці, однак, через зміну властивостей рідини, наприклад, при зміні її температури, витрата через регулятор витрати коливається у межах 10 %.
Системи автоматичного регулювання витрат потоків речовини розповсюджені в різних галузях промисловості, зокрема, хімічній і при збагаченні корисних копалин (витрати реагентів[1]), в трубопровідних системах тощо.
Примітки
- наприклад, регулювання витрат реагентів при флотації — див. Автоматизація процесу флотації
Література
- Кулінченко В. Р. Гідравліка, гідравлічні машини і гідропривід [Текст]: підруч. для студ. вузів / В. Р. Кулінченко. — К. : ІНКОС: Центр навчальної літератури, 2006. — 616 с. — (Гідроаеромеханіка). — ISBN 966-8347-38-2
- Гідроприводи та гідропневмоавтоматика: Підручник /В. О. Федорець, М. Н. Педченко, В. Б. Струтинський та ін. За ред. В. О. Федорця. — К: Вища школа, — 1995. - 463 с. — ISBN 5-11-004086-9.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Папушин Ю. Л., Білецький В. С. Основи автоматизації гірничого виробництва. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2007. — 168 с. — ISBN 978-966-317-004-6.
- Іванов А. О. Теорія автоматичного керування: Підручник. — Дніпропетровськ: Національний гірничий університет. — 2003. — 250 с.