Редувіїди

Довжина тіла редувії коливається від 2,5 до 50 мм. Воно звичайно дещо сплощене, колір має буруватих, чорнуватих, жовтуватих або рудуватих тонів. Самиці в середньому більші, ніж самці і мають ширше черевце.

Основні ознаки редувіїд:

• голова циліндрична, поздовжньо витягнута і зверху має поперечну борозенку, яка відокремлює тім'я з óчками (інколи óчок немає);
• хоботок трьохчлениковий, короткий, товстий, сильно вигнутий донизу і не прилягає знизу до голови;
• вусики тонкі, чотирьохчленикові і не коротші від половини тіла;
• передньоспинка звичайно із мозолястими підвищеннями;
• передньогрудка має посередині повздовжнє заглиблення із малесенькими гребінцями. Шкребучи по них кінчиком хоботка, клоп видає характерні звуки;
• отвори пахучих залоз на грудях зовні непомітні;
• ноги довгі, задні ноги завдовжки такі, як тулуб, або навіть більше;
• перетиночка надкрил при основі з двома комірками, від яких відходять 2–3 жилки.

Майже усі редувіїди — хижаки (за винятком кровосисних видів). Звичайна їхня здобич — невеликі безхребетні (комахи, павуки, косарики, кліщі, псевдоскорпіони, багатоніжки, мокриці і т. ін.). Серед їхніх жертв можуть опинитись отруйні комахи (сонечка, бджоли, джмелі, клоп-солдатик, колорадський жук), яких побоюються їсти інші хижаки. Серед них чимало таких, що полюють уночі. Укол хоботка великих видів викликає біль у людини. Крізь хоботок клопа у тіло жертви потрапляє отруєна слина, яка вбиває або послаблює здобич. У слині є також ферменти, які починають перетравлення тіла здобичі. Деякі редувіїди харчуються яйцями комах і кров'ю хребетних.

Мешкають редувіїди на траві, деревах, поверхні ґрунту, деякі види — у гніздах птахів, норах гризунів, черепах, тенетах павуків, печерах і термітниках, попід каменями, колодами, під корою, окремі види — біля водойм. Є й синантропи, котрі знаходять притулочки в людських будівлях[5].

Невдовзі після окрилення і інтенсивного харчування клопи паруються. У деяких видів це відбувається в процесі роїння. Плодючість досягає 250 і навіть 439 яєць на одну самицю. Більшість редувіїд відкладає яйця відкрито і не турбується про долю нащадків. Хоча є й види, що охороняють кладку.

Ембріональний розвиток триває 8–20 днів. У помірних широтах є види з різними типами життєвого циклу: одне або два покоління на рік і зимують імаго, личинки або яйця; два покоління на рік і зимують або личинки, або на перший рік — личинки, на другий — дорослі клопи[5].

Ця група найповніше представлена у тропіках, у цих же областях найбільше ендемічних видів. У Палеарктиці відомо 391 вид, у Неарктиці — 184, Афротропіці — 2391, Індо-Малайській області — 2234, Неотропіці — 1492, Австралійській області — 239 видів. У фауні України 29 видів редувіїд. Найбагатшою є фауна Гірського Криму (21 вид) і Степу (23 види)[5].

Загальновизнаної таксономічної структури родини не існує. Редувіїд поділяють на підродини, кількість яких у різних дослідників коливається від 13 до 29, а кількість родів перевищує 900. У фауні України представлені 19 родів[5]:

Подібно до інших видів, редувіїди є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи інших комах, а також самі стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Деякі люди мають підвищену чутливість до отрути редувіїд. Є кровосисні види, що завдають шкоди здоров'ю людини, оскільки переносять збудників небезпечних хвороб. Одна з найбільш небезпечних — хвороба Шагаса, від якої страждають мільйони жителів, головним чином, у Латинській Америці. Один з таких клопів -Triatoma sanguisuga. Разом з клопами схожої біології він вночі п'є кров, проколюючи шкіру сплячих людей там, де вона найтонша, часто-густо - на губах. Через це його називають "поцілуйним клопом".

Разом з тим, у сільськогосподарських угіддях ці клопи є важливими винищувачами шкідливих комах. Знищують вони також побутових шкідників — кімнатних мух, постільного клопа, шкіроїдів, кліщів. Між рослинами і редувіїдами часом виникають взаємовигідні стосунки: дерева створюють у своїй кроні ділянки, сприятливі для полювання клопів, які знищують комах, що шкодять рослинам[6].

Деградація природних ландшафтів скорочує ареали і чисельність деяких видів редувіїд. До Червоної книги України занесені два рідкісні види цієї родини: коранус сірий і онкоцефал кримський.

Редувіїди, як правило, не наздоганяють здобич, а чатують на неї. При такому полюванні мисливцю важливо якомога довше лишатися непомітним.