Рейснер Михайло Андрійович

Рейснер Михайло Андрійович (1868, Вільно — 1928, Москва) — російський і радянський вчений-юрист, публіцист, соціопсихолог та історик. З роду остзейських баронів фон Рейснер.

Рейснер Михайло Андрійович
нім. Michael von Reusner
Псевдо Reus[1]
Народився 7 (19) березня 1868
Вілейка, Вілейський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Помер 3 серпня 1928(1928-08-03) (60 років)
Москва, СРСР
Поховання Новий донський цвинтар
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльність правник, публіцист, психолог, історик
Alma mater Варшавський університет
Науковий керівник Aleksandr Blokd
Знання мов російська
Заклад Томський університет і Санкт-Петербурзький державний університет
Діти Рейснер Лариса Михайлівна і Igor Reissnerd

Учасник революційного руху. Батько Лариси і Ігоря Рейснер.

Біографія

Рід Рейснерів вийшов з Галіції і вже в XVI столітті був відомий завдяки кількома письменникам - найвідоміший з них Ніколаус фон Рейснер, який за свої заслуги отримав титул пфальцграфа[2]. Російська гілка належить до його декласованих нащадків.

Михайло Рейснер народився у Віленській губернії в родині чиновників дворянського походження.[2]

З ранніх років шукав засіб спасіння людства, у юності був під сильним впливом Достоєвського. Мріяв присвятити себе релігії.
У 1888 році закінчив 6-у петербурзьку гімназію і у 1892 році зі ступенем кандидата права юридичний факультет Варшавського університету. Захистив свою кандидатську дисертацію у професора О.Л.Блока, батька поета Олександра Блока. Саме під впливом О.Л.Блока Михайло Рейснер змінив світогляд.[2]

У 1893—1896 роках викладав в Ново-Олександрійському інституті сільського господарства і лісництва (згодом Харківський сільськогосподарський інститут). У 1896 році відряджений в Гейдельберг, де пропрацював два роки.

У 1901 році перебував у річному закордонному науковому відрядженні.У 1898—1903 роках був професором юридичного факультету Томського університету.

У своїх роботах "Християнська держава" та ін. критикував російське церковне та моральне законодавство. До 1903 року намагався не виходити за рамки легальної боротьби. У 1903 році після участі у деяких заходах, в т.ч. у вечері пам'яті Т.Г. Шевченка у Томському університеті, був вимушений вийти у відставку і перейшов до революційної діяльності.

Після Жовтневого перевороту розвивав ідею пролетарського інтуітивного права у вигляді "революційної правосвідмості". Писав на тему соціальної психології, працював у різних радянських установах на кшалт Наркомюста та Наркомпроса.

Примітки

  1. Czech National Authority Database
  2. Dei︠a︡teli SSSR i revoli︠u︡t︠s︡ionnogo dvizhenii︠a︡ Rossii : ėnt︠s︡iklopedicheskiĭ slovarʹ Granat. (рос) (вид. Reprintnoe izd). Moskva: Sov. ėnt︠s︡iklopedii︠a︡. 1989. с. 198. ISBN 5-85270-028-2. OCLC 21336788.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.