Рейфман Павло Семенович

Павло Семенович Рейфман (нар. 29 січня 1923, Умань, Київська губернія, Українська РСР[2] — пом. 15 січня 2012, Тарту, Естонія) — радянський та естонський літературознавець, доктор філологічних наук, професор-емерітус кафедри російської літератури Тартуського університету.

Рейфман Павло Семенович
Народився 29 січня 1923(1923-01-29)
Умань, Київська губернія, Українська СРР
Помер 15 січня 2012(2012-01-15)[1] (88 років)
Тарту, Естонія
Країна  СРСР
 Естонія
Діяльність науковець
Alma mater філологічний факультет СПбДУd
Галузь філологія
Заклад Тартуський університет
Ступінь доктор філологічних наук
Науковий керівник Arkady Dolinind
Нагороди

Біографія

Павло Рейфман народився 29 січня 1923 року в місті Умані. У 1940 році він закінчив середню школу з відзнакою в Ленінграді і вступив на філологічний факультет Ленінградського університету. Влітку 1941 року пішов добровольцем у народне ополчення. Провів на фронті всю війну і був демобілізований тільки в 1945 році. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, медаллю «За бойові заслуги»[3] та медаллю «За оборону Ленінграда»[4], виданої після прориву блокади в 1943 р. В 1949 році П. С. Рейфман з відзнакою закінчив університет.

Наукова діяльність

У 1953 році Павло Рейфман захистив у Ленінграді кандидатську дисертацію «„Вітчизняні записки“ 1840-х років (період участі в журналі Бєлінського)». З 1963 року — доцент кафедри російської літератури Тартуського університету. В 1973 році, після захисту докторської дисертації, Павло Рейфман стає професором. У 1993 році Павло Рейфман був обраний почесним професором (професором-емерітусом). Рейфман є автором чотирьох книг і багатьох десятків статей[5], які здобули йому популярність серед славістів, які займаються історією російської літератури середини і другої половини XIX століття, а також історією російської журналістики та критики.

Основні галузі наукових інтересів
  • історія російської літератури другої половини XIX століття,
  • історія російської літературної критики,
  • історія російської журналістики,
  • суспільно-літературний рух в Російській імперії 1860-х років.
Викладав курси
  • історія російської літератури другої половини XIX століття,
  • історія російської і радянської журналістики,
  • історія російської критики,
  • історія російської та радянської цензури.

Родина

Дружина — Лариса Іллівна Вольперт, доктор філологічних наук, почесний професор Тартуського університету, пушкіністка, дослідник російсько-французьких літературних зв'язків, міжнародний гросмейстер з шахів.

Праці
  1. «Отечественные записки» 1840-х гг. (Период участия в журнале В. Г. Белинского): Автореферат диссертации на соиск. учен. степ. канд. филол. наук / Ленингр. гос. ун-т. — Л., 1953. — 16 с.
  2. «Отечественные записки» 1840-х гг. (Период участия в журнале В. Г. Белинского): Диссертация на соиск. учен. степ. канд. филол. наук. — Л., 1953.
  3. Демократическая газета «Современное слово». — Тарту, 1962. — 115 с. (Учен. зап. Тартуского гос. университета. Вып. 121.)
  4. М. Е. Салтыков-Щедрин, 15. I. 1826 — 28. IV. 1889: (Творческий путь) / Тарту гос. ун-т. — Тарту, 1967. — 141 с.
  5. Отражение общественно-литературной борьбы на страницах русской периодики 1860-х годов: Диссертация на соиск. учен. степ. д-ра филол. наук / Тартуский гос, ун-т. — Тарту, 1971. — Т. 1–3. — 1593 с. 
  6. Отражение общественно-литературной борьбы на страницах русской периодики 1860-х годов: Автореферат диссертации на соиск. учен. степ. д-ра филол. наук / Тартуский гос, ун-т. — Тарту, 1972. — 47 с.
  7. М. Е. Салтыков-Щедрин, 15. I. 1826 — 28. IV. 1889: (Творческий путь) / Тарту гос. ун-т. — Тарту, 1973. — Изд. 2-е, доп. — 149 с.
  8. Н. Г. Чернышевский, 12. VII. 1828 — 17. X. 1889: (Эстетическое, историко-литературное, литературно-критическое наследие. Чернышевский-беллетрист) / Тарту гос. ун-т. — Тарту, 1973. — 127 с.
  9. «Из истории русской, советской и постсоветской цензуры». Курс лекций. Интернет-публикация.
  10. Цензура литературная // Три века Санкт-Петербурга: энциклопедия: в 3 т. Т. 2 : Девятнадцатый век. Кн. 7 : У — Ч. — СПб.: Фак. филологии и искусств С.-Петерб. гос. ун-та, 2009. — С. 660—667.
  11. Цензура в дореволюционной, советской и постсоветской России. В 2-х томах. — Т. 1: Цензура в дореволюционной России. — Вып. 1: Допетровская Россия — первая треть XIX в. / Под ред. Г. Г. Суперфина. Пред. И. А. Пильщикова и В. С. Парсамова. — М.: «Пробел-2000», 2015. — 232 с.
  12. Цензура в дореволюционной, советской и постсоветской России. В 2-х томах. — Т. 1: Цензура в дореволюционной России. — Вып. 3: 1855—1917 гг. / науч. ред. Е. С. Сонина, библиогр. ред. Н. В. Градобоева; пред. И. А. Пильщикова и В. С. Парсамова. — М.: «Пробел-2000», 2017. — 305 с.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Зараз — місто в Черкаській області
  3. Общероссийский электронный банк документов «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.».
  4. Общероссийский электронный банк документов «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.».
  5. См.: Список робіт П. С. Рейфмана.(рос.)

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.