Рекс Гаррісон

Сер (титул) Реджинальд Кері Гаррісон (англ. Sir Reginald Carey «Rex» Harrison, Сер Реджинальд «Рекс» Кері Гаррісон, 5 березня 1908, Гайтон, Мерсісайд, Велика Британія — 2 червня 1990, Нью-Йорк, США) — англійський актор театру та кіно, за головну роль у фільмі «Моя чарівна леді» нагороджений премією «Оскар»

Сер Реджинальд «Рекс» Кері Гаррісон
англ. Rex Harrison
Народився 5 березня 1908(1908-03-05)
Гайтон, Мерсісайд
Велика Британія
Помер 2 червня 1990(1990-06-02) (82 роки)
Нью-Йорк, США
  • рак підшлункової залози
    • Поховання Форест-Лаун[1]
    Громадянство  Велика Британія
    Діяльність актор
    Alma mater Ліверпульський коледжd
    Роки діяльності 1930–1989
    Дружина Колет Томас (1934–1942)
    Ліллі Палмер (1943–1957)
    Кей Кендалл (1957–1959)
    Рейчел Робертс (1962–1971)
    Елізабет Гаррісон (1971–1975)
    Мерсія Тінкера (1978–1990)
    Діти Ноель Гаррісон
    Керрі Гаррісон
    пасинки: Даміан Гаррісон
    Джаред Гаррісон
    Джемі Гаррісон
    Батьки William Reginald Harrisond[2][3]
    Edith Mary Careyd[2][3]
    Брати / сестри Sylvia Sackville, Countess De La Warrd[3]
    IMDb ID ID 0001322
    Нагороди та премії
    Лицар-бакалавр
     Сер Реджинальд «Рекс» Кері Гаррісон у Вікісховищі

    Життєпис

    Юні роки

    Рекс Гаррісон, насправді його звали Реджинальд Керрі Гаррісон, ім'я «Рекс» він придумав для себе ще маленьким хлопчиком, коли дізнався, що латиною це ім'я означає «король», народився у Мерсісайді. Батьки — Едіт Марія та Вільям Реджинальд Гаррісон. Освіту він отримав у коледжі Ліверпуля.

    Творча кар'єра

    Коли йому було 16 років, вперше з'явився на театральній сцені у 1924 році, в тому ж таки Ліверпулі, після чого кар'єра пішла у гору[4]. Переїхав у 1930 році він з Ліверпуля в Лондон, тоді ж почав зніматися в кіно. Там грав на театральних підмостках Лондона. Його помітили, коли він грав у п'єсі Теренса Раттіґан «Французька без сліз» і це було його проривом.

    У 1936 році дебютував на бродвейській сцені з виставою «Sweet Aloes». У британських фільмах Гаррісон в основному виступав у тіні більш знаменитих партнерів, таких як Вів'єн Лі, фільми «Буря в склянці води», «Тротуари Лондона».

    У середині 1930-х років вперше виступив на Бродвеї. Театральна кар'єра Гаррісона перервалася під час Другої світової війни, коли він вступив на службу в Королівські військово-повітряні сили, досягнувши звання лейтенанта був звільнений.

    Гаррісон у фільмі «Клеопатра».

    Укладає у 1945 році семирічний контракт з «20th Century Fox»[5]. Знімався рідко, але влучно. Відхиляє головну роль у фільмі «13 Rue Madeleine» (1947). Роль відійшла Джеймсу Кеґні. Після кількох вдалих картин його запам'ятали глядачі, до нього була доброзичлива преса, він привернув увагу голлівудських продюсерів. 1930 року дебютував Гаррісон в кіно у фільмі «Велика гра». Вже після фільму «Анна і Король Сіаму» (1946) він став справжнім «англійцем у Голлівуді».

    З 1956–1958 виступав на Бродвеї з виставою «Моя чарівна леді». Але лише через 10 років, після театрального, а потім і кінематографічного тріумфу мюзиклу «Моя чарівна леді» (22 жовтня 1964 вийшов у прокат), Гаррісон стає зіркою світового рівня. Саме за роль чарівного Генрі Гіггінса, одержимого вченого та справжнього джентльмена, актор був удостоєний «Оскара». Гаррісон не володів хорошими співочими даними, тому музика була в цілому написана так, щоб протягом тривалого часу він міг говорити речетативом під музику, в цілому це визначалося як «розмова під музику» і з часом виділилося в окремий жанр. Відхиляє у 1956 році роль короля у фільмі «Король і я» і роль відійшла Юлу Бріннеру.

    Рекс Гаррісон вважається великим комедійним актором, Ноель Коуард сказав:

    Рекс Гаррісон є найбільшим тлумачем комедії у світі ... поруч зі мною!

    Рексу Гаррісону також добре вдавалися і драматичні ролі. Його пам'ятають за чудову гру Юлія Цезаря у фільмі «Клеопатра» разом з Елізабет Тейлор у ролі Клеопатри (1963) і, не менш гарно він зіграв Папу Римського Юлія II у фільмі «Агонія і екстаз» у парі з Чарлтоном Гестоном, що грав роль Мікеланджело. Він також грає роль старіючого гомосексуала в парі з Річардом Бартоном, що грає роль його коханця у фільмі «Драбина» (Staircase, 1969). Він грає роль примхливого мільйонера у індійському фільмі «Діамант Шалімар» («Shalimar») (1978), поряд з індійською суперзіркою Дхармендра. У нього помітні ролі в фільмах «Річард Левине серце» (1954), в якому він грає історичну особистість шейха Салладіна та «Принц і жебрак» (1977).

    Гаррісон з Джулією Ендрюс у фільмі «Моя чарівна леді».

    З 1964 року Рекс Гаррісон фактично зробив вибір між знімальним майданчиком та театральною сценою — на користь останньої. Сліпий на одне око, осліп у результаті хвороби на кір, перенесеної у дитинстві, шульга, Рекс Гаррісон був не тільки блискучим актором, а й прославленим серцеїдом. Подібно Генріху VIII, він був одружений шість разів тільки офіційно, за інші ж (і численні) його романи, флірти і інтрижки він отримав прізвисько від преси «Сексі Рекс», котре ненавидів.

    Був членом журі на Каннському фестивалі у 1965 році. Перш ніж стати великими друзями Рекс Гаррісон та Френк Сінатра побилися. Премію «Оскар» за «Мою чарівну леді», він присвятив своїм «двом істинним леді» — Одрі Гепберн (з якою він грав у кіно) та Джулії Ендрюс (з якою він грав на сцені).

    У нього була репутація дуже різкої та грубої людини по відношенню до своїх шанувальників. Одного разу ввечері після чергового спектаклю «Моя чарівна леді» було дуже холодно і йшла зли́ва. Біля дверей театру стояла літня жінка, що тримала в руці програмку. Коли вона побачила що виходить Рекс Гаррісон, вона попросила дати їй автограф. Рекс грубо відповів їй, жінка була настільки вражена і розсерджена, що згорнула програмку і вдарила його нею по щоці. Стенлі Голлоуей, який вийшов за Рексом бачив все це.

    25 липня 1989 Гаррісон отримав титул сера від королеви Єлизавети II на прийомі у Букінгемському палаці, в той час як оркестр грав музику з фільму «Моя чарівна леді». Отримати титул «Сер» було непросто, оскільки його не давали тим, хто жив за кордоном або хто був у шлюбі більше одного разу. І обидва ці правила Гаррісон порушив.

    В 70-х роках Гаррісон продовжує виступати на Бродвеї. У 1989 році Гаррісон грає на Бродвеї у відродженій п'єсі Сомерсета Моема «Круг» до самої смерті, незважаючи на страждання від глаукоми та проблемами з пам'яттю. Помер Гаррісон через три тижні після своєї останньої появи на сцені як лорд Портеус у виставі «Круг».

    Гаррісона з Лілі Палмер, 1950 рік, світлина Тоні Фрісселла

    Платня Рекса Гаррісона у деяких фільмах:

    «Анна і король Сіаму» — $ 4000 на тиждень;
    «Клеопатра» — $ 300 000;
    «Моя чарівна леді» — $ 250 000;
    «Агонія і екстаз» — $ 250 000.

    Особисте життя

    Особисте життя актора була насичене. Він був одружений 6 разів. У 1942 р він розлучився зі своєю першою дружиною Колет Томас і одружився з німецькою акторкою Лілі Палмер наступного року. Вже через два роки по тому вони разом грали в театрі і кіно.

    У 1947 році Рекс мав зв'язок з Керол Лендіс, що стало відомо широкій громадськості. Голлівуд звинувачував Рекса Гаррісона за самогубство Лендіс і в результаті Рекс втратив контракт з «20th Century Fox». Актриса все життя страждала від депресії і двічі намагалася покінчити життя самогубством. Її останньою любов'ю був Рекс Гаррісон. Він був одружений і не погодився розлучитися, щоб одружитися з Керол. 5 липня 1948 вони провели свою останню ніч разом, а на ранок Рекс Гаррісон знайшов свою кохану мертвою. Керол було всього 29 років.

    У 1957 Рекс розлучається з Палмер, оскільки після самогубства Керол їх відносини стають напруженими. Потім був шлюб з британською актрисою Кей Кендалл. Фактично Кей була вже невиліковно хвора, коли вони одружилися. Він відчував ще надію на повторний шлюб з Лілі, але після смерті Кей, Лілі до нього не повернулася.

    Гаррісона з Кей Кендалл (майбутня дружина), Джон Саксон та Сандра Ді у стрічці «Дебютантка мимоволі» (1958)

    В 1962 Рекс одружився з акторкою Рейчел Робертс, яка як і Лендіс, покінчила життя від передозування снотворного, потім була Елізабет Реєс-Вільямс, шлюб з якою закінчився розлученням. У 1978 році Гаррісон одружився з Мерсією Тінкера. Цей шлюб був щасливим до самої смерті Гаррісона.

    Рекс Гаррісон помер від раку підшлункової залози, в Нью-Йорку, 2 червня 1990 року[6]. Після кремації Гаррісона, за його заповітом, частина попелу була розкидана у Італії в Портофіно і на могилу його колишньої дружини Лілі Палмер.

    Шлюби і діти

    Фільмографія
    • 1986 — Анастасія, або таємниця Анни / Anastasia: The Mystery Of Anna
    • 1982 — Час помирати / A Time to Die
    • 1979 — П'ятий мушкетер / Fifth Musketeer
    • 1979 — Ашанті / Ashanti
    • 1978 — Діамант «Шалімар» / Shalimar
    • 1977 — Принц і жебрак / Crossed Swords
    • 1969 — Сходи / Staircase
    • 1967 — Доктор Дуліттл / Doctor Dolittle
    • 1967 — Горщик меду / Honey Pot
    • 1965 — Агонія і екстаз / Agony and the Ecstasy
    • 1964 — Жовтий роллс-ройс / Yellow Rolls-Royce
    • 1964 — Моя чарівна леді / My Fair Lady[7] — Генрі Гіґінс
    • 1963 — Клеопатра / Cleopatra — Юлій Цезар[8]
    • 1962 — Щасливі злодії / Happy Thieves, The … Jimmy Bourne
    • 1960 — Опівнічне мереживо / Midnight Lace
    • 1958 — Дебютантка мимоволі / Reluctant Debutante
    • 1955 — Відданий чоловік / Constant Husband
    • 1954 — Річард Левине Серце / King Richard and the Crusaders
    • 1952 — Ліжко / Four Poster, The
    • 1948 — Тільки ваш / Unfaithfully Yours
    • 1947 — Привид і місіс Мьюр / Ghost and Mrs. Muir
    • 1946 — Анна і король Сіаму / Anna and the King of Siam
    • 1946 — Спільна подорож / Journey Together
    • 1945 — Веселий привид / Blithe Spirit
    • 1941 — Майор Барбара / Major Barbara
    • 1940 — Нічний потяг до Мюнхена / Night Train to Munich
    • 1938 — Цитадель / Citadel
    • 1938 — Тротуари Лондона / Sidewalks of London
    • 1937 — Буря в склянці води / Storm in a Teacup
    • 1930 — Велика гра / The Great Game

    Премії та нагороди

    Рекс Гаррісон володар двох зірок Голлівудівської Алеї Слави, одну — за його внесок в кіноіндустрію, а іншу за внесок у телеіндустрію. Він єдиний з акторів хто виграв обидві нагороди «Оскара» та «Тоні» за одну і ту ж зіграну роль на сцені і в кіно.

    Джерела
    • Donnelley, Paul (2003). Fade To Black: A Book Of Movie Obituaries (2 ed.). Omnibus Press. ISBN 0-7119-9512-5
    • Fleming, E. J. (2004). The Fixers: Eddie Mannix, Howard Strickling, and The MGM Publicity Machine. McFarland. pp. 223. ISBN 0-7864-2027-8
    • Golden, Eve; Kendall, Kim Elizabeth (2002). The Brief, Badcap Life of Kay Kendall. University Press of Kentucky. ISBN 0-8131-2251-1
    • Hadleigh, Boze (2001). The Lavender Screen: The Gay and Lesbian Films – Their Stars, Directors, and Critics (3 ed.) Citadel Press. ISBN 0-8065-2199-6
    • Harris, Mark (2008). Pictures at a Revolution: Five Movies and the Birth of the New Hollywood. The Penguin Press. ISBN 0-143-11503-0
    • Harrison, Rex (1975). Rex: An Autobiography. William Morrow. ISBN 0-688-02881-0
    • Parish, James Robert (2007). The Hollywood Book of Extravagance: The Totally Infamous, Mostly Disastrous, and Always Compelling Excesses of America's Film and TV Idols. * John Wiley and Sons. ISBN 0-470-05205-8
    • Roberts, David (2006). British Hit Singles & Albums (19th ed.). London: Guinness World Records Limited. ISBN 1-904994-10-5
    • Wapshott, Nicholas (1991). Rex Harrison: A Biography (1st ed.) Chatto & Windus. ISBN 0-701-13764-9
    • Harrison, Elizabeth, Love, Honour, and Dismay, London, 1976. ISBN 0-2977-7245-7
    • Eyles, Allen, Rex Harrison, London, 1985. ISBN 0-4910-3901-8
    • Moseley, Roy, with Philip and Martin Masheter, Rex Harrison: The First Biography, London, 1987; as Rex Harrison: A Biography, New York, 1987. ISBN 0-4500-6141-8
    • Walker, Alexander, Fatal Charm: The Life of Rex Harrison, New York, 1993. ISBN 0-3120-9284-9

    Примітки
    1. Find a Grave — 1995.
    2. Lundy D. R. The Peerage
    3. Kindred Britain
    4. Життєпис Рекса Гаррісона на Notrecinema(англ.)
    5. HARRISON, (Sir) Rex(англ.)
    6. Rex Harrison, a Leading Man With Urbane Wit, Dies at 82(англ.)
    7. Моя чарівна леді. Архів оригіналу за 27 липня 2015. Процитовано 2 травня 2014.
    8. Клеопатра. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 2 травня 2014.

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.