Ремко Камперт

Ремко Ваутер Камперт (нід. Remco Campert, нід. Remco Campert; 28 липня 1929(1929-07-28)[1][2][…], Гаага, Нідерланди[1][3][4]) — нідерландський письменник, поет і колумніст. Лауреат Нідерландської літературної премії за 2015 рік.[7]

Ремко Камперт
нід. Remco Campert
Ім'я при народженні нід. Remco Wouter Campert
Псевдо Various
Народився 28 липня 1929(1929-07-28)[1][2][…] (92 роки)
Гаага, Нідерланди[1][3][4]
Країна  Нідерланди[3][5]
Діяльність поет, письменник, колумніст, перекладач, журналіст, сценарист
Мова творів нідерландська[6]
Жанр п'ятидесятники
Батько Ян Кампертd
Мати Joekie Broedeletd
У шлюбі з Fritzi Harmsen van Beekd
Діти Cleo Campertd
Нагороди

Премія Пітера Гофта (1976)

Gouden Ganzenveerd (2011)

Jan Campert Prized (1956)

Multatuli Awardd (1959)

Нідерландська літературна премія (2015)

Herman Gorterprijsd (1955)

Reina Prinsen Geerligs prized (1953)

Cestoda priced (1987)

Anne Frank Prized (1958)

Prose prize of the City of Amsterdamd (1959)

 Ремко Камперт у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Ремко Камперт народився в Гаазі,[8] син письменника і поета Яна Камперта,[9] автора вірша De achttien dooden, і актриси Вільгельміни Броделет. Батьки розлучилися, коли йому було три роки, після чого, в залежності від ситуацій і обставин, майбутній поет і письменник жив то з одним з батьків, то з дідусем і бабусею.

Ян Камперт, ще до Другої світової війни відомий своєю антифашистською позицією, під час окупації Нідерландів був заарештований за допомогу євреям і інтернований у нацистський концентраційний табір Ноєнгамме, де й помер у 1943 році. Після смерті батька Ремко жив з матір'ю в місті Епе (Гелдерланд). У 1945 році, після капітуляції третього Рейху вони повернулися в Амстердам.

Камперт підписує книгу на поетичному вечорі, присвяченому його 80-річному ювілею

Навчаючись в Амстердамському ліцеї (Amsterdam Lyceum) Ремко почав зрідка писати статті і малювати комікси для шкільної газети. Навчання мало приваблювало Камперта, і з часом він став все частіше пропускати заняття, вважаючи за краще відвідувати кінотеатри, джаз-клуби або бари, а не уроки. Врешті він закінчив ліцей, фактично не отримавши середньої освіти. У 1949 році Камперт одружився з Фредді Ратгерс, через п'ять років вони розлучилися

В період з 1949 по 1952 рік Камперт малював комікси для голландського журналу Mandrill і щоденної газети Het Parool. У травні 1950 року він разом зі шкільним другом Руді Кусброком, згодом відомим поетом, перекладачем, письменником і есеїстом, заснував журнал Braak. У тому ж році Ремок видає свою першу книгу, поему «Десять уроків з Тімоті» (Ten lessons with Timothy). На життя Камперт заробляв створенням рекламних текстів і перекладом іноземних літературних творів.

У 1955 році, незабаром після розлучення з Ратгерс, Ремко одружився вдруге, з письменницею Фріцці Хармсен ван Бік, дочкою автора коміксів Мартінуса Хармсена ван Біка.[10] Після двох років спільного життя в Бларикюмі, Камперт розлучився і повернувся в Амстердам. У 1961 році Ремко одружився втретє, на Люсії ван ден Берг. У 1964 році вони переїхали в Антверпен, але два роки потому розлучилися і Камперт повернувся в Амстердам, де познайомився з галеристкою Деборою Вольф, з якою жив до 1980 року.

У 1970-х роках Камперт писав дуже мало, хоча й продовжував видаватися. Як він сам пояснив журналісту Яну Броккену з голландського журналу Haagse Post: «Я не міг писати багато років поспіль. Мені це не подобалося. Я відчував фізичну відразу до цього. Я думав про це, але був паралізований сумнівами». У 1970-х роках Ремко малював комікси для журналу Haagse Post, а в 1979 році для вечірньої газети NRC Handelsblad.[10]

У 1979 році Камперт, подолавши свої втому і сумніви, відновлює активну літературну діяльність. У 1985 році вийшов один з найвідоміших романів Ремко - «Дія Сомбермана» (нід. Somberman's actie), екранізований в 1999 році.[11]

З 1989 по 1995 рік Камперт виступав у театрах по всій країні та за її межами у п'єсі, яку він написав разом з письменником і колишнім футболістом Яном Мюлдером. Їх виступи були засновані на їхніх літературних творах. З 1995 по 2006 рік Ремко і Мюлдер спільно під псевдонімом CaMu щодня писали колонки для першої смуги національної газети de Volkskrant. В кінці кожного року ці колонки виходили у вигляді книги під назвою «КаМю...: Щорічний огляд Ремко Камперта і Яна Мюльдера (нід. CaMu ....: Het jaaroverzicht van Remco Campert en Jan Mulder). У 1995 році Камперт прочитав по радіо свій бестселер «Het leven vurrukkulluk».

Камперт був одружений чотири рази, є двоє дітей: Емануела (1960 року народження) і Клео (1963 року народження). Після розставання з Деборою Вольф Камперт переважно мовчав про своє особисте життя, лише одного разу пояснивши своє сімейне становище в 1994 році в інтерв'ю Сейсу ван Хорі, журналісту газети Nieuwsblad van het Noorden: «Я не задихаюся, я сам собі найкраща компанія. Кожен раз, коли я жив разом з кимось, мені здавалося, що я буду перебувати під водою цілими днями. Бути удвох, це двічі самотність, і мені це не потрібно. Більше щастя - одружитися на своїй кар'єрі». Втім, такий погляд на сімейне життя не завадив Ремко в 1996 році знову зійтися з Деборою Вольф і укласти з нею офіційний шлюб.

Бібліографія

Поезія

  • 1950 — Ten lessons with Timothy
  • 1951 — Vogels vliegen toch
  • 1951 — Vierendelen (група співавторів)
  • 1952 — Een standbeeld opwinden
  • 1953 — Berchtesgaden
  • 1955 — Met man en muis
  • 1955 — Het huis waarin ik woonde
  • 1959 — Bij hoog en bij laag
  • 1962 — Dit gebeurde overal
  • 1965 — Hoera, hoera
  • 1968 — Mijn leven’s liederen
  • 1968 — Dit gebeurde overal/Hoera, hoera
  • 1970 — Betere tijden
  • 1976 — Alle bundels gedichten; 1951—1970
  • 1979 — Theater
  • 1983 — Scènes in Hotel Morandi
  • 1984 — Drie vergeten gedichten
  • 1984 — Amsterdamse dagen
  • 1984 — Zeven vrijheden (вірші до гравюр Ханнеса Постма)
  • 1985 — Dit gebeurde overal
  • 1986 — Collega’s
  • 1988 — Een neger uit Mozambique (антологія)
  • 1988 — Toen ik je zag (вірші до фотографій Петера Дейонга)
  • 1992 — Rechterschoenen
  • 1994 — Restbeelden: notities van Izegrim
  • 1994 — Straatfotografie
  • 1995 — Dichter (збірка віршів)
  • 1997 — Ode aan mijn jas
  • 1999 — Rataplan / Lamento (антологія з 32 віршів, переклад з індонезійської)
  • 2000 — Kus zoekt mond (антологія)
  • 2002 — Ja rozen (антологія любовних віршів)
  • 2004 — Over en weer (співавтор — Сейс Нотебом)
  • 2006 — Acht waterschetsen (з фотографіями Ервіна Олафа)
  • 2007 — Nieuwe herinneringen
  • 2007 — Lamento (вийшли на альбомі «Campert» під музику голандського джазового музиканта Бенджаміна Германа)[12]
  • 2011 — Een oud geluid
  • 2012 — Poes is dood (вийшов у серії Matchboox з зображеннями Луї Готьє)
  • 2012 — De Bloem (вийшов у серії Matchboox із зображеннями Дебори Камперт)
  • 2014 — Licht van mijn leven
  • 2016 — Langs de Kaai (співавтор — Ісбрант ван Вейнгаарден)
  • 2018 — Open ogen

Проза

  • 1953 — De oude dame
  • 1953 — Eendjes voeren (оповідання)
  • 1955 — Met man en muis
  • 1955 — Alle dagen feest (оповідання)
  • 1956 — Van de wijs (оповідання)
  • 1956 — Lodewijk Sebastiaan (оповідання для дітей)
  • 1958 — De jongen met het mes (оповідання)
  • 1960 — Een ellendige nietsnut (оповідання)
  • 1960 — Oome Loes
  • 1961 — Het leven is vurrukkulluk
  • 1962 — Het paard van ome Loeks (оповідання)
  • 1963 — Liefdes schijnbewegingen
  • 1964 — Nacht op de kale dwerg (оповідання)
  • 1965 — Het gangstermeisje
  • 1968 — Tjeempie! of Liesje in luiletterland (опубліковане під назвою Remko Kampurt)
  • 1968 — Fabeltjes vertellen (оповідання)
  • 1969 — Hoe ik mijn verjaardag vierde (оповідання)
  • 1971 — Campert compleet (збірка оповідань)
  • 1972 — James Dean en het verdriet (антологія)
  • 1972 — In het wilde weg
  • 1973 — De jongen met het mes/Nacht op de kale dwerg (оповідання)
  • 1974 — Op reis (співавтор — Віллем ван Малсен)
  • 1974 — Alle dagen feest (оповідання)
  • 1974 — Basta het toverkonijn (оповідання для дітей)
  • 1976 — Luister goed naar wat ik verzwijg (думки й афоризми, за Герду Де Лей)
  • 1978 — Waar is Remco Campert? (оповідання)
  • 1980 — Na de troonrede (оповідання)
  • 1980 — De tijden
  • 1982 — Een beetje natuur (оповідання)
  • 1983 — De Harm en Miepje Kurk story
  • 1984 — Wie doet de koningin (колонки для Haagse Post)
  • 1984 — Kinderverhalen van Remco Campert
  • 1985 — Somberman's actie
  • 1985 — Somberman’s maandag (текст доповіді для Boekenbal)
  • 1985 — Zijn hoofd verliezen
  • 1986 — Rustig
  • 1986 — Tot Zoens (оповідання)
  • 1987 — Eetlezen (колонки)
  • 1989 — Zachtjes neerkomen
  • 1990 — Gouden dagen
  • 1990 — Graag gedaan (колонки й оповідання)
  • 1991 — Campert compleet vervolg (оповідання 1971—1991)
  • 1991 — Dansschoenen
  • 1993 — Het bijzettafeltje (колонки)
  • 1994 — Fiebelekwinten (співавтор — Ян Мюльдер)
  • 1994 — Vele kleintjes
  • 1995 — Ohi, hoho, bang, bang of Het lied van de vrijheid
  • 1996 — De zomer van de zwarte jurkjes (оповідання)
  • 1996 — Heet van de naald (дитяча книга)
  • 1996 — Oom Boos-Kusje en de kinderen (дитяча книга)
  • 1997 — CaMu 1996 (колонки)
  • 1998 — CaMu 1997 (колонки)
  • 1998 — Een mooie jonge vriendin en andere belevenissen
  • 1999 — CaMu 1998 (колонки)
  • 1999 — Familie-album (співавтор — Ян Мюльдер)
  • 2000 — Als in een droom
  • 2000 — CaMu 1999
  • 2000 — De schrijver — Een literaire estafette (група співавторів)
  • 2001 — CaMu 2000 (колонки)
  • 2001 — Alle verhalen
  • 2001 — De familie Kneupma
  • 2001 — Beschreven Blad
  • 2002 — CaMu 2001
  • 2003 — De Lijst Mallebrootje. Drs. Mallebrootje en het jonge ding uit de achterban (колонки)
  • 2004 — CaMu 2003
  • 2004 — Campert compleet
  • 2004 — Schrijversleven
  • 2004 — Een liefde in Parijs
  • 2004 — Over mijn vader
  • 2005 — Tien jaar Nederland (CaMu)
  • 2006 — CaMu 2005
  • 2006 — Een geschenk uit de hemel
  • 2006 — Het satijnen hart
  • 2007 — Een lach en een traan
  • 2007 — Dagboek van een poes
  • 2007 — De olifant die lui was
  • 2008 — Het avontuur van Iks en Ei
  • 2010 — Om vijf uur in de middag
  • 2010 — Mijn eenmanszaak
  • 2012 — Het verband tussen de dingen ben ik zelf (колонки)
  • 2013 — Hôtel du Nord
  • 2017 — Campert & Campert

Нагороди та премії
  • 1953 — премія Рейні Прінсен Герлігс
  • 1955 — премія міста Амстердам за кращий поетичний твір
  • 1956 — премія Яна Камперта
  • 1958 — премія Анні Франк
  • 1959 — премія міста Амстердам за найкращий прозовий твір
  • 1960 — премія Амстердамської художньої ради
  • 1976 — премія Пітера Корнелісона Хофта
  • 1987 — премія «Цестода»
  • 2011 — «Золоте гусяче перо»
  • 2014 — «Золота друкарська машинка» (нід. Gouden Schrijfmachine)[13]
  • 2015 — Нідерландська літературна премія

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11914249X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Remco Campert
  3. http://web.archive.org/web/20170323081348/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/remco-campert
  4. Czech National Authority Database
  5. LIBRIS — 2012.
  6. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. Prijs der Nederlandse Letteren naar Remco Campert (нід.). NOS. 8 лютого 2015. Процитовано 22 березня 2018.
  8. Author – Remco Campert. Nederlands Letterenfonds (англ.). Процитовано 22 березня 2018.
  9. Authors / 2003 / Remco Campert [ The Netherlands ]. ilb (нім.). Процитовано 22 березня 2018.
  10. Remco Campert. Lambiek Comiclopedia (англ.). Процитовано 22 березня 2018.
  11. Somberman's actie (1999). Scholieren.com (нід.). Процитовано 22 березня 2018.
  12. Remco Campert leest 'Lamento' onder muzikale begeleiding van Benjamin Herman, Gideon van Gelder, Kasper Kalf en Joost Kroon, filmpje op YouTube, upload 7 augustus 2010
  13. Belga (21 листопада 2014). Remco Campert wint Gouden Schrijfmachine. deredactie.be (нід.). Процитовано 22 березня 2018.

Посилання
  • Біографія, роботи і тексти Ремко Камперта (нід.) у Цифрової бібліотеки нідерландської літератури (dbnl)
  • Ремко Камперт (англ.) на сайті World Cat Identities
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.