Ренцо Де Веккі

У дорослому футболі дебютував 1909 року виступами за команду клубу «Мілан», в якій провів чотири сезони, взявши участь у 64 матчах чемпіонату.

1913 року перейшов до клубу «Дженоа», за який відіграв 16 сезонів. За цей час тричі виборював титул чемпіона Італії. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Дженоа» у 1929 році.

27 травня 1910 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. На момент дебюту мав вік 16 років 3 місяці і 23 дні, таким чином офіційно визнани наймолодшим гравцем в історії італійської національної команди[1].

У складі збірної був учасником футбольних турнірів на Олімпійських іграх 1912 року у Стокгольмі, на Олімпійських іграх 1920 року в Антверпені, а також на Олімпійських іграх 1924 року у Парижі.

Загалрм протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 16 років, провів у формі головної команди країни 43 матчі.

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1927 року, очоливши тренерський штаб клубу «Дженоа», в якому працював до 1930. Згодом очолював команду «Рапалло».

1935 року знову працював з командою клубу «Дженоа», який й став останнім місцем його тренерської роботи.