Рептилоїди

Рептило́їди (англ. reptilians, reptoids[1], reptiloids, draconians) — міфічні створіння, що поєднують в собі ознаки гуманоїда і рептилії. Рептилоїди займають значне місце в міфології різних народів світу, науковій фантастиці, фентезі, сучасній уфології і теоріях змови.[2][3]

Скульптура гіпотетичного рептилоїда в Дорчестерському музеї, Англія.

Популяризатором ідеї існування чужопланетян-рептилоїдів на Землі є Девід Айк. У розробленій Айком теорії змови стверджується, що рептилоїди, у зміненому під людський образ вигляді, захопили значну політичну владу на Землі (або мають безпосередній великий вплив на світових лідерів) і маніпулюють нашим суспільством для контролю над планетою Земля.

Рептилоїди в міфах

Барельєф нагів (храм Ченнакесава, Белур)

Людиноподібні рептилії часто фігурують в міфах народів світу. Нерідко рептилії виступали тотемними тваринами. Так, аборигени Австралії вірили, що люди походять від безстатевих чорних ящірок, з яких герой Мура-мура поступово «виліпив» людей, надаючи їм звичної подоби[4]. В індуїзмі та буддизмі згадуються наги — напів-боги, які часто мають людські тулуб і голову. Культурні герої Стародавнього Китаю Фу-сі та Нюй-ва зображаються як люди зі зміїними хвостами замість ніг. Подібний вигляд мав повелитель вод Шен-лонг з тілом дракона і головою чоловіка[5]. Істота японського фольклору каппа має риси людини й черепахи.

Єгипетський бог земних вод Себек мав тіло людини і голову крокодила. Гіганти і Тифон з давньогрецької міфології зображалися людьми величезного зросту, у котрих замість ніг росли два зміїні хвости.

Рептилоїди в фантастиці

Введення образу людини-ящера у фантастику приписується письменнику Роберту Говарду в його книгах про Конана-варвара. Перша поява такої істоти відбулася в творі «Тіньове царство» (англ. The Shadow Kingdom) у 1929 році під назвою «змієлюдина» (англ. serpent men). Там це були істоти, що володіли магією, в тому числі для створення ілюзій та маніпулювання людьми. Люди-ящери під назвою «народ Йіга» фігурують в творах Говарда Лавкрафта, зокрема «Безіменному місті» (1921). Також він описував істот «глибоководних», що поєднували риси людини, риб та земноводних. Окрім того в Едгара Райса Берроуза в творі «У центрі Землі» (1914) описувався підземний світ, населений розумними літаючими ящерами.

Гаррі Гаррісон в трилогії «Едем» (1984—1989) ввів рептилоїдів як гуманоїдних нащадків динозаврів. Таку ідею вперше висловив у 1982 році палеонтолог Дейл Расел, говорячи, що динозаври троодони володіли якостями, що могли б розвинути їх у мислячих істот. Взявши за основу реконструйований вигляд цих динозаврів, він вигадав образ прямоходячої людиноподібної істоти[6]. Скульптура цієї істоти, виконана Расселом та Роном Сеґвіном, стала дуже популярною і значною мірою визначила образ рептилоїдів у масовій культурі[7].

Ящеролюди присутні в багатьох фентезійних і науково-фантастичних настільних рольових іграх (Dungeons & Dragons, Warhammer Fantasy Battles), звідки перейшли у відеоігри та твори за мотивами.

Марк Елліс в серії «Чужинці» (1997—2008) описав шумерських богів як рептилоїдів-аннунаків, які нині прагнуть повернути втрачену владу над Землею[8].

Рептилоїди в паранауках

В паранауці та езотеричних вченнях, особливо сучасних, рептилоїди є частими образами. «Люди-дракони» зі зниклого континенту Лемурія згадувалися Оленою Блаватською в її «Таємній доктрині» (1888—1897)[9]. Поява рептилоїдів в уфології була зумовлена тим, що нібито багато контактерів з чужопланетянами в 1950-1970-і роки описувла їх як гуманоїдних рептилій[10]. Французький уфолог Антон Парк в 1980-і провів паралелі між істотами шумерської міфології аннунаками та чужопланетянами-рептилоїдами, стверджуючи, що аннунаки були реальними прибульцями[11].

Британський письменник і прихильник теорії змови Девід Айк популяризував у 1990-і роки ідею рептилоїдів, котрі прагнуть поневолити (чи вже поневолили) Землю, впливаючи на політиків та проникаючи в людське суспільство. Основною його книгою на цю тему є «Найбільший секрет» (1999), де він відстоює думку про те, що група чужопланетян із сузір'я Дракона прибула на Землю в минулому, ставши основою для міфологій, та досі живе в підземних порожнинах. Подібні думки висловлював Захарія Сітчин в книзі «Сутички богів» (1995). Там він описував прибуття аннунаків з планети Нібіру з метою видобування золота[12].

Рептилоїди як інтернет-мем

Карикатура на політиків у подобі рептилоїдів

В 2010-і роки рептилоїди стали інтернет-мемом, пов'язаним з політикою. Виникнення мему тісно пов'язане з темою рептилоїдів у теоріях змови, зокрема в інтерпретації Девіда Айка. В 2007 році на YouTube було завантажено відео «Reptile Woman - UFO Reptilian / Demon Morphing», де начебто зображено жінку, яка є замасковною ретилією. У лютому 2011, американський комік Луї Сі Кей звинуватив колишнього міністра оборони США Дональда Рамсфельда в тому, що він прибулець-рептилоїд, який «їсть мексиканських дітей»[13]. Відео з записом цього жарту набуло популярності, а в березні 2013 з'явився відеозапис, де нібито зафіксована прямоходяча рептилія в охороні президента США Барака Обами[14][15].

Відтоді зросла кількість прихильників ідеї про рептилоїдів-загарбників, які таємно керують світом через політиків, проте з іншого боку рептилоїди стали використовуватися як жартівливе пояснення всіх політичних конфліктів. Часто теорія вторгнення рептилоїдів іронічно чи на повному серйозі поєднується з теоріями Сіоністського окупаційного уряду і жидомасонської змови[16].

Див. також

Примітки

  1. Joyce, Judith (2011). The Weiser field guide to the paranormal abductions, apparitions, ESP, synchronicity, and more unexplained phenomena from other realms. San Francisco, CA: Weiser Books. с. 80–81. ISBN 9781609252984. Процитовано 3 серпня 2014. (англ.)
  2. Lewis, Tyson; Richard Kahn (Wntr 2005). The Reptoid Hypothesis: Utopian and Dystopian Representational Motifs in David Icke's Alien Conspiracy Theory. Utopian Studies 16 (1): 45–75. (англ.)
  3. Frel, Jan (1 September 2010). Inside the Great Reptilian Conspiracy: From Queen Elizabeth to Barack Obama -- They Live!. Alternet. Процитовано 1 вересня 2010. (англ.)
  4. Топоров, Владимир (26 вересня 2015). Мифология. Статьи для мифологических энциклопедий. Том 2. П–Я (рос.). Litres. с. 526. ISBN 9785457890671.
  5. Visser, M. W. De (1 грудня 2008). The Dragon in China and Japan (англ.). Cosimo, Inc. ISBN 9781605204093.
  6. Smartasaurus. Cosmos Magazine. Процитовано 4 січня 2016.
  7. Russell, D. A.; Sequin, R. (1982). Reconstruction of the small Cretaceous theropod Stenonychosaurus inequalis and a hypothetical dinosauroid". Syllogeous (37). с. 1–43.
  8. Бестиарий: Разумные ящеры - Михаил Попов - МИР ФАНТАСТИКИ И ФЭНТЕЗИ. www.mirf.ru. Процитовано 17 вересня 2015.
  9. Cusack, Carole; Norman, Alex (28 березня 2012). Handbook of New Religions and Cultural Production (англ.). BRILL. с. 113-114. ISBN 9004221875.
  10. The Shadowlands Mysterious Creatures page. theshadowlands.net. Процитовано 17 вересня 2015.
  11. THE AGES OF URAS. www.zeitlin.net. Архів оригіналу за 11 жовтня 2015. Процитовано 17 вересня 2015.
  12. Sitchin, Zecharia (1 березня 2002). Divine Encounters: A Guide to Visions, Angels, and Other Emissaries (англ.). Inner Traditions / Bear & Co. ISBN 9781591439127.
  13. Louis C.K. Asks Donald Rumsfeld: Are You 'A Lizard From Outer Space'?. The Huffington Post. Процитовано 21 вересня 2015.
  14. White House Can’t Afford Its Shapeshifting Alien Reptile Guards. Процитовано 21 вересня 2015.
  15. Reptilian Humanoid. Процитовано 21 вересня 2015.
  16. Британський політик заявив, що президентом Росії керують прибульці-рептилоїди. Процитовано 21 вересня 2015.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.