Референдар великий литовський
Референдар (також референдарій) великий литовський (пол. Referendarz wielki litewski, лат. referendarius Lithuaniae) — несенаторський центральний уряд Великого князівства Литовського Речі Посполитої.
Історія
Референдарів литовських було двоє — світський і духовний. Перший відомий з 1539 року, другий — з 1575 року.
З 1775 року з-поміж референдарів були обрані секретарі Постійної ради та її Департаменту закордонних справ.
Обов'язки
Референдарі постійно перебували при дворі монарха, були його радниками. Вони приймали приватних осіб, а потім передавали їхні прохання та скарги до канцлера та великого князя, пізніше до короля. Після того, як монарх розглядав прохання чи скаргу, референдар повідомляв про його рішення зацікавленій стороні.
Близько 1600 року референдарі стали очільниками референдарського суду, який вирішував широке коло питань, що стосувалися внутрішнього життя королівських маєтків — королівських сіл, королівських селян та їхніх взаємин із державцями, посесорами, старостами, шляхтою, магнатами, церквою. Вищою апеляційною інстанцією по відношенню до референдарського суду був так званий асесорський (королівський) суд, де референдарі також засідали.
З 1635 року обидва литовські референдарі зрівнялися за правами з коронним духовним референдарем, почали засідати у королівському реляційному суді, де розглядалися справи лівонські та курляндські. Вони також засідали в сеймових судах.
Деякі відомі референдарі великі литовські
Світські
- Олександр Корвін-Госевський (1610—1625)
- Кшиштоф Корвін-Госевський (1638—1639)
Духовні
- Гуго Коллонтай (1787—1791)
Джерела та література
- Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885.
- Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej. T. 1—31. — Poznań, 1879—1908.
- Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: БелЭн, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — 788 с. — ISBN 985-11-0378-0.
Посилання
- Гурбик А. О. Референдарський суд // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 180. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Референдар // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.